Парадокс Фермі, що вже десятиліттями хвилює уми вчених, нагадує нам про дивне протиріччя: у галактиці з мільярдами зірок і ще більшою кількістю планет шанси на існування розумного життя здаються високими, але ми досі не маємо жодних ознак його присутності. Останнім часом цю загадку спробував пояснити астрофізик доктор Робін Корбет з Центру космічних польотів імені Ґоддарда NASA, запропонувавши нову, «радикально буденну» теорію.
Про це розповідає ProIT
Технологічні обмеження як причина «Великого мовчання»
За словами Корбета, поширена уявлення про надрозвинені цивілізації, здатні долати межі фізики чи створювати рої міжзоряних зондів, може бути хибним. Він припускає, що позаземні цивілізації лише трохи випереджають нас у розвитку, а їхній технологічний прогрес можна порівняти з різницею між «iPhone 17 та iPhone 42»: він помітний, але не змінює базових законів Всесвіту. Вчений наголошує, що такі суспільства, як і людство, стикаються з нездоланними бар’єрами — надвеликими міжзоряними відстанями та колосальними витратами ресурсів для їх подолання. Наприклад, навіть досягнення найближчої з потенційно придатних для життя екзопланет — Проксими Центавра b — з сучасними технологіями забрало б у людей понад 100 тисяч років.
«Астрофізик доктор Робін Корбет з Центру космічних польотів імені Ґоддарда NASA припускає, що інопланетяни перестали нас шукати не тому, що вони надто розвинені, а тому, що вони недостатньо розвинені і, зрештою, їм це просто набридло».
Апатія до неможливого та відмова від міжзоряних проектів
Згідно з «радикально буденною» теорією, позаземні цивілізації, подібно до людства, можуть втрачати інтерес до масштабних дослідницьких проектів, які не обіцяють швидких результатів і потребують величезних витрат. Навіть якщо у них є потужні передавачі-маяки, мотивація підтримувати їх роботу протягом мільйонів років, аби сигнал випадково був помічений, може бути надто низькою. Таким чином, «Велике мовчання» у Всесвіті пояснюється не відсутністю інших цивілізацій і не їхнім наміром сховатися від нас, як вважає «гіпотеза зоопарку», а просто браком інтересу до невигідних міжзоряних контактів.
Вчений також вказує, що це мовчання не обов’язково є наслідком так званого «Великого фільтра», який, на думку Браяна Кокса, знищує цивілізації до того, як вони встигають опанувати космос. Можливо, галактика сповнена пересічних цивілізацій, які, подібно до людства, залишаються замкненими у межах своїх сонячних систем, стикаючись із тими самими фізичними законами та зрештою виявляючи ту ж апатію до недосяжного. Попри те, що деякі науковці, серед яких професор Майкл Гарретт, вважають це проекцією людської нудьги на космос, «радикально буденна» теорія пропонує тверезий погляд на наше місце у Всесвіті — ми, ймовірно, не єдині, але всі залишаємося самотніми у власних обмеженнях.
