Антарктида, відома як найсуворіший і найменш досліджений континент, знову здивувала науковців масштабними відкриттями. Під товщею льоду дослідники ідентифікували 332 приховані підводні траншеї — мережі каньйонів, вирізьблених у морському дні. Це у п’ять разів більше, ніж вважалося раніше, і окремі з них сягають глибини до 4000 метрів, що співставно з висотою Монблану.
Про це розповідає ProIT
Масштаби і роль антарктичних каньйонів
Хоча на планеті вже налічується близько 10 000 підводних каньйонів, більшість із них ще залишаються недослідженими, оскільки лише чверть морського дна повністю закартографовано. За словами Девіда Амбласа з Барселонського університету,
“найскладніші та найрозгалуженіші системи підводних каньйонів розташовані у Східній Антарктиді”.
Дослідники відзначають, що ці гігантські каньйони створені під впливом каламутних течій — підводних лавин, які зі швидкістю до 45 миль на годину спускаються крутими схилами шельфу, формуючи глибокі канали. В Антарктиді ці процеси значно масштабніші через потужний вплив полярного льоду та значний обсяг осадових порід, які транспортуються льодовиками.
Антарктичні каньйони виконують важливу функцію: вони переносять поживні осади у відкритий океан, поєднують мілководдя та великі глибини, створюючи сприятливі умови для розвитку різноманітних морських екосистем. Однак ці унікальні середовища залишаються майже невивченими через свою віддаленість і складність доступу.
Вплив на клімат і прогнозування підвищення рівня моря
У дослідженні, опублікованому у журналі Marine Geology, Девід Амблас і його колега Ріккардо Арозіо з Університетського коледжу Корка використали найдетальнішу на сьогодні карту Антарктиди та напівавтоматизовані методи для виявлення нових каньйонів. Аналіз показав відмінності між східною та західною частинами континенту: каньйони сходу довші та мають U-подібний профіль, тоді як західні — коротші, крутіші й V-подібні через вплив нещодавного танення льодовикового щита.
Значення цих відкриттів — у розумінні впливу антарктичних каньйонів на глобальний клімат. Вони забезпечують обмін водами між глибоким океаном і шельфом, допомагаючи формуванню холодної, щільної води, яка занурюється в океан і стимулює циркуляційні течії, необхідні для кліматичної рівноваги. Проте ці ж каньйони можуть приносити тепліші води до шельфових льодовиків, спричиняючи їхнє танення та ослаблення внутрішніх льодовикових масивів.
Врахування цих каналів у кліматичних моделях надзвичайно важливе, адже вони безпосередньо впливають на швидкість потрапляння прісної води в океан і, відповідно, на підвищення рівня моря. Однак більшість сучасних моделей, зокрема ті, що використовуються міжнародними кліматичними експертами, не враховують ці приховані структури, що може призводити до суттєвих похибок у прогнозах.
Антарктида містить близько 70% запасів прісної води Землі. Повне танення льодовиків континенту призвело б до підвищення рівня світового океану як мінімум на 56 метрів. Навіть часткова втрата льодовикової маси може викликати масштабні кліматичні зміни: уповільнення океанічної циркуляції, зміну вітрових поясів і суттєвий вплив на погодні умови у Південній півкулі.
У 2018 році було встановлено, що явища Ель-Ніньйо, пов’язані з потеплінням вод у Тихому океані, прискорюють танення антарктичних льодовиків до 25 сантиметрів на рік, а також сприяють збільшенню снігопадів. Того ж року науковці виявили, що один із гігантських шельфових льодовиків Антарктиди, розміром із Францію, значно більший, ніж вважалося, що підсилює побоювання щодо його швидкого танення та можливого різкого підвищення рівня моря.
Дослідники впевнені: подальше вивчення й картографування антарктичних каньйонів є ключем для точного прогнозування змін клімату та визначення умов, за яких рівень світового океану може зрости на драматичні 56 метрів.