Протягом останніх 40 тисяч років Homo sapiens залишився єдиним видом людей на Землі. Неандертальці та денисівці, наші найближчі еволюційні родичі, зникли ще в доісторичні часи, лишивши по собі скам’янілості, генетичні сліди та деякі артефакти. Однак експерти розмірковують: як би ці види виглядали, якби не зникли, і чи могли б вони жити поряд із нами сьогодні?
Про це розповідає ProIT
Особливості зовнішності неандертальців та денисівців
Вчені зазначають, що неандертальці, які з’явилися близько 400 тисяч років тому, відрізнялися від Homo sapiens деякими анатомічними рисами. Вони були нижчими, мали коротші ноги, ширші стегна, надзвичайно міцну статуру, великі тіла та масивні голови. Черепи неандертальців свідчать про більший мозок, ніж у сучасної людини, виражені надбрівні дуги та низький лоб. Як підкреслює доктор Ейпріл Ноель, сучасна наука вже давно відмовилася від уявлення про неандертальців як про згорблених або примітивних істот. Водночас, повністю злитись із сучасним суспільством вони навряд чи змогли б, оскільки мали помітні фізичні відмінності.
Денисівці, які відділилися від неандертальців близько 430 тисяч років тому, відомі значно менше. Більшість їхніх решток — це дрібні фрагменти кісток, але аналіз недавно ідентифікованого черепа дозволяє стверджувати, що денисівці мали широке обличчя, великі щоки, широкий рот і значний ніс. Вони також були дуже м’язистими та фізично витривалими, значно сильнішими від Homo sapiens. Їхні голови та мозок також були більшими.
Генетичне змішування та можливий вплив на людство
Науковці вважають, що в разі співіснування неандертальців, денисівців і Homo sapiens, між видами продовжувалось би активне схрещування. Генетичний обмін вже відбувався у минулі епохи, і чимало сучасних людей мають у ДНК фрагменти генів давніх родичів. Доктор Гуго Зеберг наголошує:
“У певному сенсі вони ніколи не зникали, адже ми з ними злилися”.
На думку антрополога професора Джона Гокса, багато фізичних рис неандертальців і сьогодні зустрічаються серед людей, тому у разі подальшого змішування генів могли б з’явитися гібриди з поєднанням характерних ознак кожного виду. Деякі вчені навіть припускають, що з часом ці три види могли б злитися в один, об’єднавши свої фізіологічні особливості.
Однак, попри фізичну схожість, інтеграція у сучасне суспільство була б для неандертальців і денисівців складною. Однією з причин домінування Homo sapiens вважають здатність до самоорганізації, розвиток соціальних навичок та ширших мереж взаємодії. За словами доктора Ноель, неандертальці жили в невеликих ізольованих групах і мали меншу когнітивну гнучкість. Генетичний аналіз вказує на меншу здатність до опрацювання мови, відсутність деяких генів, пов’язаних із креативністю та просоціальною поведінкою. Це могло б ускладнити їхню адаптацію до сучасного гіперсоціального світу.
Світ, у якому неандертальці та денисівці не зникли б, був би зовсім іншим. Вони жили невеликими спільнотами, мали менший вплив на довкілля, а відсутність доказів одомашнення тварин свідчить, що сучасна аграрна культура могла б не з’явитися. За оцінкою професора Спайкінса, суспільство зі значною часткою неандертальських генів було б менш схильним до масштабних екологічних проблем, а технологічний прогрес міг би відбуватись повільніше. Таким чином, планета з кількома видами людей могла б залишатися більш екологічно збалансованою та унікально різноманітною.
Раніше вчені розповіли, що саме спричинило зникнення неандертальців і чи актуальні ці ризики для сучасної людини.