У важкодоступних Циклопських горах, розташованих на території Папуа-Сіті в Індонезії, вчені здійснили сенсаційне відкриття — тут було знайдено абсолютно новий рід креветок, який мешкає не у воді, а на деревах. Цей регіон відомий своїми суворими умовами: під час експедицій дослідники стикаються з отруйними тваринами, малярією, землетрусами, а також виснажливою спекою та п’явками. Попри всі труднощі, науковцям вдалося зробити відкриття, яке перевертає уявлення про середовище існування ракоподібних.
Про це розповідає ProIT
Унікальна адаптація креветки до життя на суші
Новий рід креветок, знайдений у 2023 році, став несподіванкою для наукової спільноти. Досі вважалося, що подібні види трапляються винятково на морських узбережжях, однак ці істоти пристосувалися до життя далеко від води. За словами доктора Леонідаса-Романоса Давраноглу, провідного ентомолога експедиції та постдокторанта Музею природної історії Оксфордського університету, креветки розвинули здатність дихати без повного занурення у воду. Завдяки високій вологості, яку забезпечують постійні опади в Циклопських горах, цей вид може виживати на суші, що є рідкісною еволюційною адаптацією для ракоподібних.
“Ми були досить шоковані, виявивши цю креветку в самому серці лісу, оскільки це разюче відхилення від типового приморського середовища існування для цих тварин”.
Звичайні креветки дихають зябрами, отримуючи кисень із води, тому їхнє існування далеко від водойм є справжнім науковим феноменом. Це відкриття демонструє, як природа здатна пристосовувати навіть водні види до абсолютно нових умов.
Відродження надії: рідкісний вид єхидни в об’єктиві фотопастки
Під час тієї ж експедиції дослідники отримали ще одну сенсаційну новину — фотопастки виявили довгодзьобу єхидну Аттенборо (Zaglossus attenboroughi), яку вважали вимерлою з 1960-х років. Цей вид однопрохідних названо на честь сера Девіда Аттенборо, відомого натураліста. Фіксація єхидни стала важливим кроком для збереження біорізноманіття регіону.
Експедиція була надзвичайно складною: декілька дослідників отримали травми та захворіли. Доктор Давраноглу зламав руку у двох місцях, один із членів групи підхопив малярію, а ще один пережив випадок із п’явкою, що впродовж півтора дня перебувала на його оці, доки її не змогли видалити лікарі. Незважаючи на ці труднощі, дослідники не втратили захоплення та відданості своїй справі.
Керівник експедиції, доктор Джеймс Кемптон з Оксфордського університету, поділився власними враженнями:
“Хоча дехто може описати Циклопів як «Зелене пекло», я вважаю, що цей ландшафт чарівний, водночас магічний і небезпечний, як щось із книги Толкіна”.
Він додав, що попри всі ризики, атмосфера в команді була теплою та дружньою, а відчуття відкриття нового надихало кожного учасника. Історія цієї експедиції показує не лише надзвичайне багатство природи Циклопських гір, а й незламний дух науковців, які готові долати найважчі випробування заради нових відкриттів.