У Національному парку Ніоколо-Коба, що на сході Сенегалу, дослідники вперше за останні п’ять років зафіксували на камеру-пастку надзвичайно рідкісного «слона-привида» — представника малочисельної популяції африканських слонів, існування якої довгий час залишалося під питанням. Ця знахідка стала справжньою сенсацією для науковців та природоохоронців, адже дає нову надію на збереження виду, що фактично перебуває на межі зникнення у регіоні.
Про це розповідає ProIT
Хто такі слони-привиди та чому їх так важко знайти
Термін «слон-привид» не є офіційною зоологічною класифікацією. Так називають невеликі ізольовані популяції африканських слонів, яких через їхню рідкість і обережність майже неможливо помітити у дикій природі. У минулому в Ніоколо-Коба мешкали сотні слонів, проте нині, за оцінками експертів, у парку залишилося лише від п’яти до десяти особин.
Історичні кадри вдалося отримати завдяки співпраці організації Panthera, що займається захистом диких кішок, та Директорату національних парків Сенегалу (DPN). На відео, знятому вночі, зафіксовано дорослого самця, який потрапив до об’єктива на кілька секунд. Його назвали Усман — на честь одного з рейнджерів парку. Востаннє цього слона бачили у 2019 році, і відтоді він став єдиною особиною, яку вдалося сфотографувати в парку з 2020 року.
“Простого рішення для ‘слонів-привидів’ не існує,” – зазначають у Фонді кризової допомоги слонам (Elephant Crisis Fund).
Виклики збереження та нові шанси для африканських слонів
Фахівці активно аналізують зразки посліду для ДНК-ідентифікації, проте наразі підтверджено присутність лише самця Усмана. Подальші дослідження надзвичайно важливі: потрібно з’ясувати, чи існують у парку ще інші слони, адже від цього залежить майбутнє цієї популяції. Відсутність самиць, на жаль, зменшує ймовірність природного відновлення чисельності виду.
Основними причинами катастрофічного скорочення популяції залишаються браконьєрство та знищення природних середовищ існування. Остання знахідка посилила дискусії щодо додаткових заходів захисту для цих невловимих гігантів — зокрема, обговорюється перспектива створення спеціальної програми розведення слонів у парку. Втім, робота з такими невеликими групами тварин дуже складна: спроби переселення, як це робили, наприклад, у Кот-д’Івуарі, не завжди дають результат, адже слони важко адаптуються до нових територій і майже не піддаються відлову.
Фахівці вважають, що найкращим вирішенням може стати створення урядами великих і добре охоронюваних заповідників, де кочові слони зможуть знайти безпечний притулок для проживання і розмноження.
Попри значні труднощі, у регіоні є й позитивні приклади відновлення рідкісних видів. Так, завдяки зусиллям Panthera та DPN із 2011 року відновлюється популяція західноафриканських левів і леопардів. Декілька місяців тому в парку вперше за 24 роки також вдалося зафіксувати гігантського панголіна — ще одного рідкісного мешканця цих територій.
Поява «слона-привида» Усмана стала символом стійкості природи та нагадуванням про важливість збереження біорізноманіття. Попри невизначене майбутнє, у цих величних тварин з’явився новий шанс на виживання.