Верховний суд США вислухав аргументи у справі, яка може суттєво вплинути на цифрові права на приватність мільйонів американців. У центрі уваги — спірна практика використання так званих геозонних ордерів на обшук, коли правоохоронці примушують технологічні компанії, зокрема Google, передавати інформацію про всіх користувачів, які перебували у певному місці та у визначений час, спираючись на дані локації їхніх пристроїв.
Про це розповідає ProIT
Особливості використання геозонних ордерів та критика
Застосування геозонних ордерів дозволяє слідчим охоплювати широке коло осіб, які потенційно могли бути на місці злочину. Це дає змогу поліції встановлювати підозрюваних серед великої кількості людей, що спричиняє серйозні дискусії щодо захисту приватності. Критики цієї практики наполягають, що геозонні ордери надто загальні та порушують Конституцію США, оскільки зачіпають інформацію про людей, які випадково перебували поруч і не мають стосунку до інциденту.
За останнє десятиліття кількість таких запитів зросла. З 2018 року тисячі геозонних ордерів щороку подаються федеральними агентствами та поліцією, а компанії, що зберігають великі масиви даних про місцеперебування користувачів, змушені відповідати на ці вимоги.
Суть справи Chatrie v. United States
У цій справі розглядається випадок Окелло Чатрі, якого засудили за пограбування банку у Вірджинії у 2019 році. Після перегляду відео з камер спостереження, де підозрюваний розмовляє по телефону, поліція звернулася до Google з геозонним ордером. Компанія надала анонімізовані дані про всіх користувачів, які знаходилися біля банку у визначений проміжок часу. Згодом слідчі отримали детальнішу інформацію про трьох осіб, серед яких виявили Чатрі.
Адвокати Чатрі наполягають, що використання цих доказів порушує його права, оскільки геозонний ордер «дозволив уряду спочатку здійснити пошук, а вже потім сформувати підозри», суперечачи принципам Четвертої поправки Конституції США, яка захищає від невиправданих обшуків та вилучень, у тому числі цифрових даних.
Геозонний ордер «дозволив уряду спочатку здійснити пошук, а вже потім сформувати підозри», що суперечить принципам Четвертої поправки Конституції США, яка захищає від невиправданих обшуків та вилучень, у тому числі цифрових даних.
У одній із судових інстанцій зазначили, що ордер був надто загальним і не містив конкретного обґрунтування, чому потрібно отримати дані саме про Чатрі. Проте суд допустив ці докази, оскільки вважав, що поліція діяла добросовісно.
Юристи, які підтримують захист приватності, також подали до суду експертні висновки, в яких стверджують, що геозонний ордер у справі Чатрі був неконституційним, оскільки примушував Google здійснювати активний пошук у даних сотень мільйонів користувачів.
Уряд же наполягає, що Чатрі добровільно погодився на збирання Google його даних про місцеперебування, а ордер був спрямований лише на отримання необхідної інформації. За словами генерального соліситора США, аргументи Чатрі «фактично означають, що жоден геозонний ордер не може бути виконаний».
Справу винесли на розгляд Верховного суду після того, як апеляційна інстанція не дійшла до однозначного рішення щодо конституційності геозонних ордерів.
Розбіжності у підходах суддів та можливі наслідки
Після слухань стало зрозуміло, що судді Верховного суду не мають спільної позиції щодо повної заборони геозонних ордерів. Частина з них, ймовірно, схиляється до того, щоб обмежити практику, а не скасувати повністю. Експерти з права очікують поступових змін у підходах суду, а не радикальних рішень.
Попри те, що справа безпосередньо стосується Google, її наслідки можуть вплинути на всі компанії, які збирають та зберігають дані про місцезнаходження користувачів. Так, Google вже перевела зберігання даних локації на пристрої користувачів, а не на власних серверах, і з минулого року припинила реагувати на геозонні ордери. Однак інші технологічні компанії, як-от Microsoft, Yahoo, Uber, Snap, продовжують отримувати такі запити від правоохоронців.
Остаточне рішення Верховного суду очікується пізніше у 2026 році. Воно може задати нові стандарти щодо цифрової приватності та допустимих меж використання технологій з боку правоохоронних органів.