Тео Бейкер, студент четвертого курсу Стенфордського університету, став винятковою постаттю у світі журналістики, обравши шлях глибокого розслідувального репортажу попри загальне зниження інтересу до цієї професії серед своїх однолітків. Його досягнення вже привернули увагу не лише академічної спільноти, а й усього медіасвіту.
Про це розповідає ProIT
Від гучного викриття до національного визнання
Бейкер вперше здобув широку популярність ще на першому курсі, коли завдяки його матеріалам для The Stanford Daily зі своєї посади був змушений піти президент університету Марк Тесс’є-Лавіньє. Тоді молодий журналіст розкрив випадки наукової недоброчесності, які тривали понад 20 років. Вже через місяць після початку навчання він проводив стеження, отримував анонімні листи й шукав конфіденційних джерел, попри тиск впливових адвокатів, що намагалися підірвати його репутацію. До кінця року Тесс’є-Лавіньє подав у відставку, а Бейкер став наймолодшим в історії лауреатом престижної Пулітцерівської премії Джорджа Полка.
«Я спостерігав у реальному часі, як моїх однолітків вчили обходити правила та спокушали величезними грошима люди, які прагнули експлуатувати їхній талант», — зазначив Бейкер, якому наступного місяця виповниться 21 рік.
Згодом права на екранізацію його історії викупили Warner Bros та відома продюсерка Емі Паскаль, здобувши перемогу в конкурентній боротьбі за цю можливість.
Книга про темний бік стартап-індустрії
Наступним кроком Бейкера стане вихід книги «How to Rule the World», запланований на 19 травня — менш ніж за місяць до його випуску зі Стенфорда. У ній він обіцяє розкрити шокуючі подробиці того, як венчурні капіталісти сприймають студентів університету як «товар», підкуповуючи обраних фінансуванням, офшорними компаніями, вечірками на яхтах та грошима ще до появи бізнес-ідей, у гонитві за наступним мільярдером.
Книга ґрунтується на понад 250 інтерв’ю зі студентами, керівниками компаній, венчурними інвесторами, лауреатами Нобелівської премії та трьома президентами Стенфорду. Бейкер, за власними словами, прагне викрити «дивну, просякнуту грошима субкультуру, яка має величезний вплив на увесь світ».
Його особистий вибір особливо контрастує на тлі кризи традиційної журналістики: у той час, як навчальні програми закриваються через нестачу студентів, а медіакомпанії масово скорочують кадри, Бейкер вирішив присвятити себе журналістиці підзвітності. Поки його однолітки шукають венчурне фінансування чи мріють про шестизначні зарплати у стартапах, він витратив другий курс на розслідування, а третій — на написання книги, два місяці провівши у літературній резиденції Yaddo.
В умовах, коли фах журналіста стає все менш популярним, Тео Бейкер демонструє, що принципи розслідувальної журналістики здатні не лише привертати увагу, а й формувати новий погляд на культуру Кремнієвої долини. Його книга, ймовірно, стане важливим поштовхом для дискусій серед студентів та справить відчутний вплив на технологічну індустрію США.
