Українські дрони, оснащені програмним забезпеченням ArduPilot, стали ключовим фактором у нещодавніх атаках проти стратегічної авіації російської федерації. Відео з написом ArduPilot на екранах операторів швидко розлетілися в мережі, а творці цього ПЗ не приховують свого здивування від масштабів впливу їхньої розробки.
Про це розповідає ProIT
Історія створення ArduPilot та його еволюція
ArduPilot — проєкт з відкритим кодом, який виник 2007 року. Його першочергово створили для мініатюрних комп’ютерів Arduino. Тоді Кріс Андерсон, один з ініціаторів проєкту, запустив вебсайт DIYdrones.com і зібрав перший безпілотник на основі конструктора Lego Mindstorms. Через два роки до команди приєднався Хорді Муньос, який здобув перемогу на змаганнях автономних дронів з гелікоптером, оснащеним автопілотом, а потім разом з Андерсоном заснував компанію 3DR і випустив перші версії ArduPilot.
Протягом наступного десятиліття програму активно вдосконалювали Муньос, Андерсон, Джейсон Шорт і численні ентузіасти з усього світу. Відкрита архітектура ArduPilot дозволяє будь-кому змінювати та адаптувати програму під власні потреби. Система підтримує інтеграцію з різними типами безпілотників, відображає карту місцевості з GPS, дає змогу розставляти контрольні точки, а також автоматично стабілізує дрон навіть за відсутності сигналу навігації чи автопілоту. Серед функцій — режими барражування та безпеки, що утримують апарат у повітрі у разі втрати зв’язку з оператором.
«Це ArduPilot, запущений з мого підвалу 18 років тому. Божевілля», – написав один з творців програми Кріс Андерсон у коментарі на LinkedIn під відео атаки.
Використання ArduPilot у бойових дронах
Програмне забезпечення ArduPilot стало чи не еталонним прикладом того, як спільна праця аматорів може впливати на сучасні технології та навіть перебіг воєнних дій. Дрони на базі цієї програми не лише успішно уражають цілі, а й демонструють високу автономність, дозволяючи операторам керувати апаратами навіть за умов затримок і переривань зв’язку. За словами дослідників, під час атаки українські оператори використовували російські мобільні мережі та модеми, підключені до плат Raspberry Pi, а автономні режими ArduPilot допомагали компенсувати технічні труднощі.
Один із розробників ArduPilot на форумі підкреслив, що команда не обговорює моральні та політичні наслідки використання ПЗ, а зосереджується винятково на технічному прогресі:
«Проєкт ArduPilot дізнається про таке використання не вперше, і, ймовірно, не востаннє. Ми не будемо обговорювати нашу позицію, ми зосереджені на тому, щоб надати вам найкращі інструменти для безпечного переміщення ваших [дронів]. Це наша місія. Решта – для ООН або будь-яких організацій, які можуть розв’язувати етичні питання».
Кодекс поведінки ArduPilot містить положення про те, що розробники «свідомо не підтримують та не сприяють перетворенню систем на озброєння», однак програма не має юридичних обмежень, оскільки не продається як продукт і не передбачає ліцензійної угоди з кінцевим користувачем.
Використання ArduPilot у військовій сфері вкотре доводить, наскільки важливими є відкриті технології та співпраця ентузіастів для розвитку сучасних систем керування безпілотниками.