Інвестори Кремнієвої долини, серед яких співзасновник Palantir Пітер Тіль, виділили понад 200 мільйонів доларів на розвиток морських центрів обробки даних (ЦОД) для штучного інтелекту. Інноваційний проект Panthalassa передбачає розміщення автономних дата-центрів на хвилях океану, що дає змогу уникнути обмежень традиційного будівництва на суші та забезпечити живлення енергетикою хвиль.
Про це розповідає ProIT
Panthalassa: енергія хвиль і супутниковий зв’язок для ШІ
У рамках останнього інвестиційного раунду Panthalassa залучила $140 млн для завершення пілотного виробничого об’єкта поблизу Портленда (штат Орегон) та прискорення розгортання морських «вузлів» на основі енергії хвиль. Кожен вузол являє собою масивну сталеву сферу з вертикальною трубчастою конструкцією, яка занурюється під воду. Механізм використовує рух хвиль для підняття води у напірний резервуар, звідки вона обертає турбогенератор — це забезпечує живлення вбудованих чіпів для ШІ. Інференс-токени, що представляють виводи моделей ШІ, доставляють клієнтам по всьому світу через супутниковий зв’язок.
“Останній інвестиційний раунд на $140 млн має допомогти компанії Panthalassa завершити пілотний виробничий об’єкт поблизу Портленда, штату Орегон, і прискорити розгортання “вузлів”, що ковзають хвилями і призначені для вироблення електроенергії”, — йдеться у пресрелізі від 4 травня.
Серед інвесторів Series B — Джон Дорр, TIME Ventures (Марк Бенйофф), SciFi Ventures (Макс Левчин). Пітер Тіль підкреслює, що «майбутнє потребує більше обчислювальних потужностей, ніж ми можемо уявити», а позаземні рішення вже не є науковою фантастикою.
Інженер Університету Пенсільванії Бенджамін Лі зазначає, що концепція Panthalassa змінює акцент із передачі енергії на передачу даних, а морські вузли мають перевагу в ефективному охолодженні завдяки низькій температурі води — це суттєво знижує витрати електроенергії та прісної води порівняно зі звичайними ЦОД.
Виклики та перспективи морських дата-центрів
Panthalassa вже провела успішні морські випробування прототипів Ocean-1 (2021) і Ocean-2 (лютий 2024, біля штату Вашингтон). Наступний прототип Ocean-3, завдовжки майже 85 метрів, мають протестувати у північній частині Тихого океану наприкінці 2026 року. У компанії працюють 120 спеціалістів, серед яких вихідці зі SpaceX і Tesla, а сама Panthalassa позиціонує себе як публічна корпорація суспільної користі з 2016 року.
Генеральний директор Ґарт Шелдон-Кулсон сподівається розгорнути тисячі вузлів по всьому світу. Однак основні труднощі пов’язані з передачею великих обсягів даних через супутники (затримки, обмежена пропускна здатність) та питанням надійного технічного обслуговування вузлів у суворих океанських умовах. Попри це, Panthalassa прагне, щоб вузли працювали понад десять років без втручання людини, були автономними та здатними пересуватися самостійно.
У галузі вже є досвід підводних дата-центрів: експерименти Microsoft Project Natick (2015, 2018), комерційні розгортання у Китаї, а також проекти плаваючих ЦОД для Сінгапуру. Випробування зі встановлення серверів під водою довели, що герметичні системи з морським охолодженням мають нижчий рівень відмов, ніж наземні аналоги.
Panthalassa планує комерційні розгортання після завершення пілотної фази Ocean-3 у 2027 році. За оцінками компанії, собівартість виробленої енергії може бути меншою за $0,02 за кВт·год, що зробить океан одним із найдешевших джерел енергії для інфраструктури штучного інтелекту. Враховуючи, що технологічні гіганти США у 2026 році планують витратити $765 млрд на будівництво центрів обробки даних для ШІ, інтерес до альтернативних рішень лише зростає.
Попри інженерні та бізнесові виклики, морські дата-центри для ШІ виглядають реалістичнішою альтернативою, ніж орбітальні обчислювальні вузли, і можуть стати проривом у забезпеченні глобальної інфраструктури ШІ.