Китай стрімко перетворюється на світового лідера у сфері робототехніки, інтегруючи штучний інтелект у промисловість і повсякденне життя. Зростання інвестицій, підтримка держави та конкуренція між містами сприяють розвитку та масовому впровадженню роботів – від заводських маніпуляторів до автономних гуманоїдів, здатних виконувати складні виробничі операції.
Про це розповідає ProIT
Від заводських конвеєрів до гуманоїдних роботів
Історія Чена Ляна, засновника Guchi Robotics зі Шанхаю, ілюструє сучасні тренди китайської інженерії. Його компанія спеціалізується на автоматизації складальних ліній для провідних автовиробників, серед яких BYD, Nio та Huawei. Guchi створює машини, що без участі людини встановлюють колеса, панелі приладів та вікна. Проте, за оцінкою Чена, лише 20% фінального складання поки автоматизовано, і саме над цим зараз працює компанія.
Китайський ринок робототехніки зростає завдяки комбінації штучного інтелекту та глибокого навчання. Вже зараз у країні діє близько 140 компаній, які розробляють гуманоїдних роботів. Їхні можливості щороку демонструються на масштабних національних заходах — наприклад, під час святкування китайського нового року роботи виконували не лише синхронізовані танці, а й складні спортивні трюки, що підкреслює динаміку прогресу.
Державна стратегія та роль індустріальних центрів
У 2025 році Китай оголосив про створення стратегічного фонду обсягом 100 млрд фунтів стерлінгів для розвитку критичних технологій, зокрема робототехніки. Влада різних міст змагається за залучення перспективних стартапів, пропонуючи їм інфраструктуру та фінансування. Так, Пекін, Шанхай, Гуанчжоу та Шеньчжень намагаються стати центрами галузі, кожне місто підтримує власних «чемпіонів» — Galbot, AgiBot, Unitree, UBTech.
Стартап Galbot, заснований у 2023 році, робить ставку не лише на видовищність, а й на практичні рішення — їхні роботи вже допомагають у китайських автозаводах і аптеках, виконуючи рутинні завдання. В основі технології — модель «бачення-мова-дія», що дозволяє роботам працювати в непередбачуваних умовах.
Unitree стала глобальним лідером за кількістю поставлених гуманоїдних роботів. Її продукція використовується у лабораторіях найкращих університетів світу та демонструє високу технічну досконалість при низькій ціні. Це стало можливим завдяки унікальній екосистемі постачальників, що сформувалася у промислових кластерах Китаю.
Навчання роботів і нові професії
Leju Robotics у Пекіні створила найбільший у країні центр підготовки роботів, де сотні операторів-телеоператорів навчають машини виконувати прості та складні дії. Кожен рух, успіх чи невдача ретельно фіксуються та використовуються для тренування алгоритмів. Для цього залучають переважно молодь із професійних коледжів, яка виконує десятки дій у зміну. Такі «нові виробничі спеціальності» вже стали частиною освітніх програм і трудових ринків.
Тренування роботів відбувається як у реальному просторі, так і у віртуальних середовищах, що пришвидшує накопичення необхідних даних. Оператори повинні суворо дотримуватися інструкцій, щоб не «забруднити» дані сторонніми рухами. Проте робота телеоператора залишається рутинною та виснажливою, хоча й менш виснажливою фізично, ніж традиційна праця на конвеєрі.
Зміни у виробничих процесах та вплив на суспільство
Впровадження роботів у виробництво впливає на структуру зайнятості. За словами Чена Ляна, частину звільнених працівників перекваліфіковують у тренерів для роботів, проте для менш кваліфікованих працівників майбутнє залишається невизначеним. Китай наразі має близько 120 млн фабричних працівників, і для багатьох із них автоматизація означатиме необхідність змінити професію чи навіть галузь.
“Ми навчаємо наших роботів бути схожими на людей; для цього люди повинні діяти як роботи”, – підкреслює інженер, який працює над системами навчання.
Заводи нового покоління, як-от підприємства Huawei у Хефеї, вже працюють із мінімальною участю людей. Роботи виконують складні операції зі складання, а люди контролюють хід процесу та займаються пошуком і виправленням помилок. У найближчі десять років, прогнозують експерти, більшість виробничих операцій у Китаї буде автоматизовано.
Держава та міста Китаю докладають усіх зусиль, щоб зберегти технологічне лідерство, залучаючи до співпраці інженерів, підприємців і молодь. Проте соціальні наслідки такого переходу залишаються предметом гарячих дискусій: чи зможе суспільство адаптуватися до нової реальності, де роботи поступово витісняють людину з виробничих процесів?