Американський стартап Neurophos, який отримує підтримку від фонду Білла Гейтса, офіційно оголосив про розробку нового оптичного процесора Tulkas T100, що, за заявами компанії, значно випереджає сучасні аналоги у сфері штучного інтелекту.
Про це розповідає ProIT
Оптичний процесор нового покоління: технічні характеристики
Neurophos, що базується в Остіні (штат Техас), стверджує, що їхній чип досягає продуктивності 470 PFLOPS, що приблизно удесятеро перевищує показники найновішого суперкомп’ютера NVIDIA Vera Rubin NVL72 при аналогічному рівні енергоспоживання. Таких результатів вдалося досягти завдяки використанню масивної матриці і підвищеної тактової частоти.
Голова компанії Патрік Боуен розповів, що на новому чипі встановлено один фотонний датчик розміром 1000 на 1000, що у 15 разів більше за звичайні матриці 256 x 256, які використовуються у більшості графічних процесорів для ШІ-завдань. Крім того, розробникам вдалося зменшити оптичний транзистор приблизно у 10 000 разів порівняно з існуючими аналогами.
“Ви просто не можете вмістити їх достатньо на чипі, щоб отримати щільність обчислень, яка віддалено конкурує з цифровими CMOS сьогодні”, — зауважив генеральний директор.
Потенціал масштабування та плани на майбутнє
Перший прототип прискорювача має “оптичний еквівалент” одного тензорного ядра площею близько 25 мм². Для порівняння, NVIDIA Vera Rubin містить 576 тензорних ядер, однак Neurophos використовує унікальні властивості фотонних кристалів. Завдяки збільшеній матриці, новий процесор Tulkas T100 працює на частоті 56 ГГц, що значно вище за попередній світовий рекорд у 9,1 ГГц (Intel Core i9-14900KF) і стандартні 2,6 ГГц у RTX Pro 6000.
Neurophos акцентує, що оптичний процесор створено із застосуванням сучасних виробничих технологій напівпровідників, що відкриває можливість використання потужностей таких компаній, як Intel або TSMC для серійного виробництва. Водночас продукт ще перебуває на етапі тестування і, як очікується, не надійде у масове виробництво до 2028 року. Серед викликів, над якими працює команда, — потреба у великій кількості векторних процесорів та статичної пам’яті SRAM.