Японське культове аніме «Привид у латах» (Ghost in the Shell), яке цьогоріч відзначає 30-річний ювілей, виявилось напрочуд пророчим щодо розвитку сучасних загроз у сфері кібербезпеки. Вперше вийшовши у 1995 році, воно ґрунтувалося на однойменній манзі, реліз якої відбувся у 1989 році, коли Всесвітню мережу лише почали розбудовувати.
Про це розповідає ProIT
Передбачення цифрових загроз у сюжеті аніме
У центрі історії — 2030 рік, де таємничий хакер на ім’я Ляльковод (Puppet Master) проникає у «кібер-мозки» людей і зламує «всі термінали у мережі». Як з’ясовується, Ляльковод — продукт Міністерства закордонних справ Японії, тобто урядовий хакер, який вийшов з-під контролю. Його розшукують за такі злочини, як маніпуляції на фондовому ринку, шпигунство, політичне втручання, тероризм і порушення приватності кібер-мозків.
Цей сюжет не просто випередив свій час, а й передбачив реалії, в яких сьогодні державні та незалежні хакери здійснюють складні кібератаки, зокрема використовуючи інфіковані мережі для маскування реальних цілей.
“Як результат, ми нарешті змогли створити спеціальний бар’єр проти атак ляльковода”, — пояснює в манзі офіційний представник Секції 6 громадської безпеки, що підпорядковується міністерству.
У цьому описі впізнається принцип роботи сучасних компаній з кібербезпеки: створення сигнатур на основі коду шкідливого ПЗ, а також аналіз поведінкових патернів, що нині відомо як евристичний аналіз.
Реалістичність та футуризм через призму кіберзлочинів
Деякі сюжетні лінії аніме напрочуд точно відображають сучасні кіберзлочини. Наприклад, головна героїня майор Мотоко Кусанагі, керівниця відділу з боротьби з кібертероризмом, зламує мережу департаменту санітарії для стеження за сміттєвозом, що нагадує дії сучасних державних хакерів, які проникають у великі мережі для стеження за окремими цілями.
Один зі сміттярів зізнається, що зламав кібермозок своєї дружини, підозрюючи її у зраді, використовуючи вірус, отриманий від програміста. Як з’ясовується, жодної дружини він не мав — його спогади були підроблені Ляльководом, щоб використати його для атак на чиновників. Це нагадує сучасні схеми використання зламаних пристроїв для атак на справжні цілі, з метою маскування слідів кіберзлочинців.
В аніме також піднімаються теми сталкерського ПЗ, маніпуляцій із пам’яттю та свідомістю, а також питання політичного притулку для штучного інтелекту, який досягає рівня самосвідомості й прагне об’єднатися з головною героїнею.
Досвідчений фахівець з кібербезпеки Джон Віландер відзначає, що автор аніме, Масамун Шіроу, точно відобразив реальні сценарії: повторне використання хакерами відомих вразливостей, приховане дослідження шкідливих програм та застосування комп’ютерів для промислового шпигунства.
Варто зазначити, що у 1989–1995 роках термін «кібербезпека» ще не був поширеним, а самі поняття інформаційної безпеки лише починали виходити за межі вузьких наукових кіл. Перші комп’ютерні віруси з’явилися ще на початку 1970-х, а масові кібершпигунські кампанії лише набирали обертів. Один із найраніших відомих випадків державного кібершпигунства зафіксував астроном Кліффорд Столл у 1986 році, коли виявив злам систем Лоуренського національного лабораторного комплексу в США, організований агентом КДБ СРСР.
Хоча автор «Привида у латах» ніколи не називав конкретних реальних подій, які надихнули його на створення хакерських сюжетів, очевидно, що він був уважним спостерігачем епохи, коли більшість людей ще не підозрювали про існування таких загроз.