Родні Брукс, почесний професор Массачусетського технологічного інституту та співзасновник компанії iRobot, виступив із застереженням щодо безпеки сучасних ходячих роботів. У своєму новому есе він наголосив, що не підходить ближче, ніж на три метри до повнорозмірних роботів-гуманоїдів, і рекомендує всім людям дотримуватися тієї ж дистанції.
Про це розповідає ProIT
“Моя порада людям — не наближатися ближче, ніж на 3 метри до повнорозмірного ходячого робота”, — пише Родні Брукс в есе під назвою “Чому сучасні гуманоїди не навчаться спритності”, опублікованому в його блозі минулого тижня. “Доки хтось не вигадає кращу версію, з якою набагато безпечніше перебувати поруч і контактувати, ми не побачимо, як роботів-гуманоїдів сертифікують для ходьби в зонах із людьми”.
Проблеми безпеки та сенсорної спритності роботів
Брукс вважає, що компанії, які вкладають значні кошти у розробку людиноподібних машин, женуться за ілюзорною метою. На його думку, сучасні двоногі роботи становлять потенційну загрозу для людей просто через особливості переміщення: для підтримки рівноваги такі машини накопичують значну кінетичну енергію, і у разі падіння можуть завдати серйозних травм. Окрім того, він ставить під сумнів ідею про швидке набуття роботами людської спритності завдяки навчанню на відео — науковець переконаний, що до реального впровадження таких технологій у побуті ще дуже далеко.
Попри оптимістичні прогнози ринку, озвучені такими бізнес-лідерами, як Ілон Маск (Tesla) та Бретт Адкок (Figure), які передбачають мільярдні прибутки та масове впровадження роботів-гуманоїдів, Брукс підкреслює: апаратна частина роботів значно відстає від програмних рішень і має обмеження, пов’язані з фізичними законами.
За словами Брукса, сучасні компанії, зокрема Tesla та Figure, для навчання своїх роботів покладаються переважно на візуальні дані, ігноруючи роль дотику і складної сенсорної системи, притаманної людині. Наприклад, людська рука містить близько 17 000 сенсорних рецепторів, і за їх відсутності або приглушеності спритність різко знижується: як показали дослідження, навіть проста дія, як підняти сірник, стає у рази складнішою.
Крім того, дослідження з Гарвардського університету виявили 15 різних типів нейронів, що відповідають за відчуття дотику — від легкого натискання до вібрацій та розтягування. Сучасні роботи не здатні відтворити або відчути таку кількість інформації, що суттєво обмежує їхні можливості у виконанні точних та безпечних завдань.
Фізичні обмеження та перспективи розвитку
Окрім спритності, Брукс акцентує на важливості безпеки роботи роботів поблизу людей. Сучасні гуманоїдні машини використовують потужні електродвигуни та алгоритми для підтримки рівноваги, однак зі збільшенням розміру маса і кінетична енергія роботів зростають у геометричній прогресії, підвищуючи ризики для людини. Дослідник згадує власний досвід, коли перебував поруч із роботом Agility Robotics Digit під час його падіння — після цього завжди дотримується великої дистанції. Навіть у рекламних роликах роботи зазвичай не демонструються поряд з людьми без додаткових бар’єрів.
Для безпечного впровадження роботів у виробничих зонах потрібна сертифікація, однак нинішні технічні рішення не відповідають сучасним стандартам безпеки. Брукс припускає, що розв’язати цю проблему вдасться не раніше ніж через 15 років, і майбутні роботи-гуманоїди можуть суттєво відрізнятися від сьогоднішніх: вони матимуть колеса замість ніг, більшу кількість рук та спеціальні сенсори, а не імітацію людського зору.
“Визначення “гуманоїд” зміниться так само як “летючі авто” перетворились на “електричні гелікоптери”, а “авто без водія” на “авто з дистанційним керуванням від людини”.
Таким чином, застереження Родні Брукса підкреслює, що масове впровадження роботів-гуманоїдів у повсякденне життя потребує значно більше часу, технічних і наукових проривів, ніж це здається на перший погляд.