США намагаються розвивати власне виробництво мікрочіпів у межах курсу Дональда Трампа на економічну самостійність та відновлення потужностей у стратегічних галузях. Проте галузь зіткнулася з гострим дефіцитом інженерних кадрів, який, за оцінками, досягне 67 тисяч спеціалістів до 2030 року, а загальний брак персоналу в індустрії – 1,4 мільйона осіб.
Про це розповідає ProIT
Освітні ініціативи та роль штучного інтелекту
Для залучення молоді до чіпової індустрії в Арізоні створили парк SEMI Quest, де демонструють технології виробництва мікрочіпів і знайомлять відвідувачів із майбутніми професіями. У коледжах Каліфорнії розширюють навчальні програми, орієнтовані на потреби напівпровідникової промисловості. Випускники таких програм уже знаходять високооплачувану роботу після декількох семестрів навчання, а провідні компанії, зокрема Bosch, активно сприяють їх працевлаштуванню. В Арізоні корпорація Intel організовує прискорені 10-денні курси для підготовки технічних спеціалістів, а партнерські проєкти з університетами підтримує також TSMC.
Автоматизація, міграційна політика та виклики для галузі
Хоча компанії впроваджують роботи, намагаючись зменшити витрати на персонал, повністю замінити людську працю автоматизовані системи наразі не можуть. Тому інвестиції в освіту та підготовку спеціалістів залишаються ключовими для стабільності галузі.
“Проблему ускладнює нове правило Трампа: за кожну робочу візу компанія має платити $100 000. Це робить запрошення іноземних фахівців майже неможливим для малих компаній. Через це деякі науковці та студенти виїжджають за кордон, а жорстка міграційна політика лише посилює відтік талантів”.
Зміни у міграційному законодавстві, зокрема впровадження обов’язкового збору в розмірі 100 тисяч доларів за кожну робочу візу, фактично унеможливили залучення іноземних спеціалістів для малих компаній. Внаслідок цього зростає відтік науковців та студентів за межі країни, що ще більше загострює кадрову кризу в американській мікроелектроніці.