Вчені виявили, що найбільшим і найважчим птахом, який будь-коли піднімався у повітря, був Argentavis magnificens — «чудовий птах Аргентини». Ця вражаюча доісторична істота мешкала на території Південної Америки приблизно шість мільйонів років тому, в епоху пізнього міоцену, і була близькою родичкою сучасних грифів.
Про це розповідає ProIT
Рекордні розміри та будова Argentavis magnificens
Аргентавіс перевершував сучасних птахів не лише розмірами, а й масою. Розмах його крил сягав від 5 до 7 метрів, а маса тіла — 70–80 кілограмів, що в кілька разів більше за сучасних андських кондорів та мандрівних альбатросів, які важать лише 10–15 кг. Висота Argentavis magnificens на землі становила 1,5–2 метри. Такі унікальні параметри підтверджені добре збереженими скам’янілостями плечового пояса, крил та ніг, знайденими у центральній і північно-західній частинах сучасної Аргентини.
“Яскравим доказом цього є Argentavis magnificens, або «чудовий птах Аргентини», який панував у небі над Південною Америкою приблизно шість мільйонів років тому в епоху пізнього міоцену. Ця надзвичайна істота, що належала до вимерлої родини Teratornithidae, була родичем сучасних грифів, проте її масштаби наближалися до параметрів невеликого літака, що робить аргентавіса найважчим літаючим птахом, відомим сучасній науці”.
Порівняння з сучасними птахами та особливості польоту
Для наочності різниці в розмірах науковці порівнюють Argentavis magnificens з найбільшими сучасними ширяючими птахами. Наприклад, андський кондор має розмах крил 2,7–3,2 м та масу до 15 кг, а мандрівний альбатрос — розмах 3,1–3,5 м і вагу до 12 кг. Така масштабна різниця робить аргентавіса справжнім «гігантом неба» серед усіх відомих науці пернатих.
Дослідники довго вивчали, як така важка тварина могла здійматися у повітря. Біомеханічний аналіз показав, що Argentavis magnificens не міг активно махати крилами тривалий час через значну масу. Він використовував ширяння на висхідних потоках повітря, подібно до сучасних планерів. Велика площа крил дозволяла йому годинами перебувати у небі, патрулюючи простори у пошуках їжі чи падла.
Argentavis magnificens є наочним прикладом того, як еволюція здатна долати фізичні обмеження, створюючи істот, які максимально використовують природні умови для польоту. Їхні характеристики доводять, що при відповідній екології та атмосферних умовах можливі польоти навіть таких велетнів серед хребетних.
Цікаво: Вчені також визначили, який птах є найзлопам’ятнішим на планеті.
