Палеонтологи в аргентинській Патагонії відкрили скам’янілі останки одного з найменших динозаврів, який отримав назву Alnashetri cerropoliciensis. Незважаючи на усталений образ доісторичних гігантів, ця знахідка доводить: еволюційний успіх динозаврів не обмежувався лише велетнями. Вік виявленого створіння оцінюють приблизно у 90 мільйонів років, а його вага й розміри не перевищували габаритів звичайної домашньої курки.
Про це розповідає ProIT
Палеонтологічний прорив у Патагонії
Протягом тривалого часу альваресзаври, група птахоподібних динозаврів, залишалися загадкою для науки через фрагментарність знайдених решток. Однак у регіоні Ла-Буїтрера було виявлено майже повний і чудово збережений скелет Alnashetri cerropoliciensis. Це дозволило дослідникам отримати нове уявлення про анатомію та еволюцію цієї гілки динозаврів. Відомий палеонтолог Пітер Маковіцкі з Університету Міннесоти порівняв цю знахідку з «палеонтологічним Розеттським каменем», адже вона стала ключем до розшифровки багатьох таємниць альваресзаврів.
“Знайдений там скелет виявився настільки повним і добре збереженим, що провідний автор дослідження Пітер Маковіцкі з Університету Міннесоти назвав його справжнім «палеонтологічним Розеттським каменем». Подібно до того, як історичний Розеттський камінь колись допоміг розшифрувати давньоєгипетські ієрогліфи, цей ідеально збережений скелет дав ученим ключ до розуміння анатомії та еволюції цілої гілки химерних динозаврів.”
Особливості будови та спосіб життя
Зріст Alnashetri становив близько 40 см, довжина – до 70 см (значна частина припадала на довгий хвіст), а маса не перевищувала 900 г. Попри такі мініатюрні розміри, динозавр був надзвичайно спритним та ефективним хижаком. Початково палеонтологи вважали, що це скелет дитинчати великого динозавра, однак мікроскопічний аналіз кісток засвідчив, що це доросла особина віком не менше чотирьох років.
Детальне дослідження показало, що Alnashetri перебував на перехідній стадії еволюції. Якщо його пізніші родичі мали спеціалізовані лапи і маленькі зуби для розривання термітників, то патагонська знахідка зберегла довші передні кінцівки та гострі зуби. Це свідчить про те, що ранні альваресзаври полювали не лише на комах, а й на дрібних ящірок і ссавців у пустельних регіонах.
Значущість цієї знахідки поширюється і на географічний аспект. Раніше вчені не могли пояснити глобальне поширення альваресзаврів, адже їхні останки знаходили по всьому світу. Новий скелет змусив дослідників переглянути старі музейні колекції та встановити, що ці динозаври мешкали на різних континентах ще до остаточного розколу суперконтиненту Пангея.
Таким чином, широко розповсюджене існування альваресзаврів стало можливим завдяки суходільним маршрутами єдиного континенту, а не завдяки подоланню океанів. Виявлення Alnashetri у Патагонії вкотре підтверджує: навіть мініатюрні динозаври могли стати дуже успішними у боротьбі за виживання.
Раніше науковці продемонстрували унікальну тварину зі світу фауни, яка має фіолетові очі.