Близько 40% людей у світі стикаються з проблемами зору, спричиненими астигматизмом — однією з найпоширеніших аномалій рефракції ока. Основною її причиною є відхилення від ідеальної форми рогівки, кришталика чи сітківки, що ускладнює правильне фокусування світлових променів на сітківці. В ідеалі око повинно мати злагоджену округлість усіх поверхонь, але навіть незначні порушення призводять до спотворення зображення та розмитого зору.
Про це розповідає ProIT
Види астигматизму та фактори розвитку
Астигматизм буває двох основних типів: правильний і неправильний. У більшості випадків люди мають саме правильний астигматизм, що виникає через овальну, а не круглу форму рогівки. Це часто зумовлено спадковістю, хоча механізми розвитку до кінця не досліджені. Неправильний астигматизм трапляється рідше та пов’язаний із пошкодженнями рогівки — наприклад, рубцями, новоутвореннями або такими захворюваннями, як кератоконус, коли рогівка поступово стає тоншою й набуває конусоподібної форми.
Якщо рогівка не є ідеально рівною, світло розсіюється на сітківці, що призводить до розмитості, двоїння, появи тіней, зниження контрасту та чутливості до яскравого світла. Дослідження показують, що астигматичні рогівки зазвичай мають більшу довжину порівняно з нормальною будовою ока.
«Астигматизм виникає, коли одна або кілька поверхонь ока не є ідеально гладкими або круглими. Його поділяють на два основні типи: правильний та неправильний».
Діагностика та корекція астигматизму
Вперше феномен впливу нерівної поверхні на фокусування світла був описаний ще у XVII столітті. Сер Ісаак Ньютон, Томас Янг та сер Джордж Ейрі зробили значний внесок у розуміння та корекцію астигматизму. Саме Ейрі запропонував використовувати циліндричні лінзи, які й досі є основним методом корекції.
Сучасна офтальмологія дозволяє виявити астигматизм під час стандартного огляду зору за допомогою підбору лінз. Для діагностики неправильного астигматизму застосовують топографію рогівки, яка створює тривимірну карту її поверхні, дозволяючи точно визначити нерівності.
Астигматизм може розвиватися у будь-якому віці та змінюватися з часом. Легка форма часто не викликає значних проблем, проте при високому ступені людина може страждати від зорової втоми та суттєвого погіршення зору. Корекція здійснюється циліндричними лінзами в окулярах або контактних лінзах, лазерною хірургією чи ортокератологією (носіння спеціальних жорстких лінз на ніч). При складних формах та значних ураженнях рогівки проводять хірургічне лікування, зокрема трансплантацію рогівки.
Особливо важливо виявляти високий астигматизм у дітей, адже він може негативно впливати на навчання, спортивні досягнення та викликати ускладнення, зокрема амбліопію («ліниве око») чи косоокість. Регулярні профілактичні огляди допомагають уникнути серйозних проблем і вчасно розпочати корекцію.
Отже, астигматизм — не вирок для зору. Сучасна медицина пропонує ефективні діагностичні та коригуючі засоби для різних ступенів захворювання, що дозволяє людям зберігати якість життя і гарний зір у будь-якому віці.