Австралійські біологи зробили значне відкриття у вологих тропіках Північного Квінсленду, виявивши новий вид паличкової комахи — Acrophylla alta. Унікальність цієї комахи полягає не лише у її розмірах: вага окремих особин досягає 44 грамів, що ставить Acrophylla alta на перше місце серед найважчих комах Австралії. Для порівняння, самка попереднього рекордсмена — палочника-голіафа — важить максимум 21 грам, навіть під час вагітності яйцями.
Про це розповідає ProIT
Як знайшли нового гіганта серед комах
Пошуки цієї майже невидимої комахи були непростими: палочники живуть високо у кронах дерев і завдяки своєму камуфляжу залишаються непомітними більшу частину часу. Однак під час негоди їх може збити з гілок. Саме так і стався випадок, коли Росс Коупленд, автор дослідження, разом із професором Ангусом Еммоттом, побачивши фотографії «фазмід» на платформі iNaturalist, вирушили на плато Атертон. Високо серед гілля між Міллаа-Міллаа та горою Гіпіпаме вони помітили велику комаху, яку обережно зняли за допомогою довгої палиці для подальшого вивчення. Яйця цієї комахи, як і в інших паличників, виявилися дуже специфічними та допомогли у визначенні виду.
Особливості та значення відкриття
Новий вид Acrophylla alta вражає довжиною тіла — близько 40 сантиметрів, що приблизно відповідає відстані від кінчиків пальців до згину ліктя людини. Дослідники вважають, що такі розміри та непомітність тісно пов’язані з умовами існування у прохолодному, вологому середовищі високогірного тропічного лісу.
“Їхня маса тіла, ймовірно, допомагає їм виживати в холодніших умовах, і саме тому вони розвинулися в цю велику комаху протягом мільйонів років”.
Через невелику ареал проживання та життя у верхньому ярусі лісу, виявити Acrophylla alta надзвичайно складно. Зустріч із ними можлива лише внаслідок сильних циклонів або якщо їх знесе птах.
Два екземпляри нового виду вже передані до Музею Квінсленду, що дозволить науковцям поглибити знання про фауну регіону та розробити ефективні стратегії збереження біорізноманіття. Професор Еммотт наголошує:
“Щоб зберегти будь-яку екосистему, нам насправді потрібно знати, що там є, і що нею керує, перш ніж ми зможемо подумати про найкращі способи її збереження”, – підкреслив професор Еммотт.
Детальний опис відкриття опубліковано у науковому журналі ZooTaxa.