Майже через сорок років після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, Чорнобильська зона відчуження залишається місцем, де природа розвивається без людського втручання. Однією з найцікавіших популяцій для вчених стали тисячі диких собак, які є нащадками домашніх тварин, залишених під час евакуації у 1986 році. Саме ці тварини сьогодні перебувають у центрі уваги генетиків, які намагаються встановити, як багаторічна дія радіації вплинула на їхню ДНК та чи могла вона прискорити еволюційні процеси.
Про це розповідає ProIT
Дослідження адаптації до екстремальних умов
Гіпотеза про те, що радіація може пришвидшувати мутації, вже давно використовується у сільському господарстві для отримання нових сортів культур. У Чорнобильській зоні подібні процеси теж спостерігаються: ще у 2016 році дослідники відзначили, що східні деревні жаби (Hyla orientalis) мають темніший окрас у порівнянні з популяціями за межами зони. Ця особливість, ймовірно, пов’язана з підвищеним рівнем меланіну, який допомагає тваринам захищатися від впливу радіації.
Зважаючи на такі спостереження, група науковців з Університету Південної Кароліни і Національного інституту дослідження геному людини провела секвенування ДНК понад трьохсот безпритульних собак, знайдених у різних районах зони. Метою було визначити, чи з’явилися у цих тварин специфічні мутації, що дозволяють їм виживати та розмножуватись у середовищі з підвищеним рівнем радіації. За результатами дослідження, опублікованого у Science Advances, було зафіксовано, що собаки, які мешкають безпосередньо біля ЧАЕС, мають відчутні генетичні відмінності від своїх родичів, які живуть у місті Чорнобиль, розташованому лише за 16 км.
Дослідження виявило, що здичавілі собаки, які живуть поблизу самої ЧАЕС, демонстрували чіткі генетичні відмінності від собак, що мешкали лише за 16 км у сусідньому місті Чорнобиль.
Суперечливі результати та нерозгадані питання
Додаткові генетичні аналізи, проведені науковцями з Університету штату Північна Кароліна та опубліковані у PLOS One, поставили під сумнів прямий зв’язок між радіаційним впливом та появою корисних мутацій у собак. Порівнюючи ДНК чорнобильських тварин із геномами собак із контрольних груп та сусідніх держав, дослідники не виявили аномалій, які б свідчили про наявність мутацій, що дають перевагу виживанню в умовах радіації. Вони припустили, що на генетичну різноманітність можуть впливати інші чинники, такі як інбридинг чи особливості середовища, не пов’язані безпосередньо з опроміненням.
Попри відсутність однозначних висновків, вивчення собак з Чорнобильської зони відчуження стало цінним прикладом для розуміння впливу радіації на ссавців. Ця територія, що колись вважалася біологічною пустелею, перетворилася на унікальну лабораторію для виявлення механізмів природної адаптації та еволюції у складних екологічних умовах.
