Минуло майже сорок років від трагедії на Чорнобильській АЕС, а зона відчуження й досі залишається вкрай небезпечною для людини. Проте природа знаходить шляхи до адаптації навіть у таких екстремальних умовах. Особливо вражає відкриття мікроорганізму, який не лише виживає поблизу зруйнованого реактора, а й, схоже, використовує радіацію для свого розвитку.
Про це розповідає ProIT
Унікальний грибок Cladosporium sphaerospermum у Чорнобилі
Науковці виявили на стінах найбільш радіоактивних об’єктів Чорнобильської зони крихітний чорний грибок Cladosporium sphaerospermum. Його особливість — висока концентрація меланіну, темного пігменту, який, на думку дослідників, є запорукою надзвичайної стійкості цього організму до іонізуючого випромінювання. Ще наприкінці 1990-х років мікробіологиня Неллі Жданова разом із колегами з Національної академії наук України була здивована, знайшовши у сильно забрудненому укритті спільноту з 37 видів грибів, багато з яких мали темне забарвлення та були багаті на меланін.
“Існує теорія, згідно з якою грибок може використовувати іонізуюче випромінювання подібно до того, як рослини використовують сонячне світло для фотосинтезу, перетворюючи його енергію на щось корисне для свого життєзабезпечення. Цей гіпотетичний процес отримав назву радіосинтез”.
Дослідження імунолога Артуро Касадеваля та радіофармаколога Катерини Дадачової продемонстрували, що Cladosporium sphaerospermum, підданий дії іонізуючого випромінювання у лабораторії, не лише не руйнується, а й демонструє покращення стану. Це разюче відрізняє грибок від більшості живих організмів, для яких радіація є смертельно небезпечною.
Перспективи використання та нерозгадані таємниці
У 2008 році Дадачова та Касадеваль припустили, що меланін у грибах працює подібно до хлорофілу, поглинаючи енергію іонізуючого випромінювання та перетворюючи її на корисну для організму. Такий пігмент, окрім іншого, виконує роль природного захисного бар’єра. У 2022 році грибок навіть був відправлений у космос — його розмістили на зовнішній поверхні Міжнародної космічної станції, де він показав ефективність у блокуванні космічної радіації, перевершуючи стандартні контрольні зразки. Це відкриває перспективи його використання як природного радіаційного щита для майбутніх космічних місій.
Попри вражаючу стійкість до радіації, науковці поки не мають прямих доказів того, що Cladosporium sphaerospermum справді здійснює радіосинтез — тобто отримує енергію або фіксує вуглець саме завдяки іонізуючому випромінюванню. Інші меланізовані грибки демонструють різні реакції на радіацію: наприклад, Wangiella dermatitidis росте активніше, а Cladosporium cladosporioides виробляє більше меланіну, але не прискорює ріст. Однак саме поведінка Cladosporium sphaerospermum залишається унікальною — він виживає і, ймовірно, навіть процвітає, використовуючи радіацію для підтримки життєдіяльності. Розгадка механізму цієї пристосованості є однією з найцікавіших загадок сучасної біології.
