У масовій культурі поширена ідея про те, що піраміди Стародавнього Єгипту захищалися складними пастками: шипами, ямами та стрілами, які активувалися для захисту гробниць фараонів. Проте, як стверджують сучасні єгиптологи, ці уявлення є вигадкою і не мають під собою жодного історичного підґрунтя.
Про це розповідає ProIT
Архітектурні та інженерні засоби захисту
Головним елементом оборони стародавніх пірамід була їхня масивна конструкція. Перехід від менших мастаб до монументальних пірамід був зумовлений потребою захистити місце поховання правителя від грабіжників. Щоб дістатися до похоронної камери, злочинцям доводилося прориватися крізь тисячі тонн каменю, що вимагало значних зусиль та залучення великої кількості людей — а це ускладнювало збереження операції в таємниці.
Після завершення поховання входи та проходи в піраміді блокували масивними гранітними плитами, які могли ковзати всередину і перетворювати коридори на непрохідні лабіринти. Хоча такі перешкоди не були пастками у сучасному розумінні, вони становили реальну небезпеку — відомі випадки, коли під час розкопок завали обвалювалися, що призводило до загибелі робітників. Деякі тунелі, як-от у Великій піраміді Хуфу, заводили у глухий кут і могли бути створені для дезорієнтації грабіжників.
Магічний захист і суворі покарання
Окрім фізичних бар’єрів, єгиптяни використовували психологічні та юридичні засоби стримування. Стіни гробниць прикрашали «Текстами пірамід» — спеціальними заклинаннями, які мали забезпечити фараону захист у потойбічному світі, а не карати чи проклинати грабіжників. Водночас найсуворішим стримуючим фактором залишалося жорстке покарання за спроби розкрадання гробниць.
Згідно з текстами, що дійшли з часів 20-ї династії, покараного за пограбування гробниці очікувало відрізання носа та вух, після чого його саджали на палю.
Попри всі винахідливі інженерні та правові заходи, майже всі стародавні піраміди, включно з Великою пірамідою, були розграбовані ще у давнину. Це стало однією з причин, чому з часом єгиптяни відмовилися від пірамід на користь більш ізольованих поховань у Долині царів, хоча і це не гарантувало повної безпеки скарбів від грабіжників.