Французькі дослідники з Університету Монпельє зробили революційне відкриття у біології, виявивши унікальну репродуктивну стратегію іберійських мурах-женців (Messor ibericus). У ході польових і лабораторних досліджень науковці встановили, що королеви цього виду здатні не лише паруватися з самцями власного виду, а й утворювати гібридне потомство шляхом парування з мурахами-будівельниками-женцями (Messor structor).
Про це розповідає ProIT
Як мурахи долають міжвидові бар’єри
Королеви іберійських мурах-женців зберігають і клонують сперму самців мурах-будівельників-женців, що дає їм змогу отримувати гібридних нащадків із поєднанням генів M. structor і мітохондрій M. ibericus. Вражає те, що ці два види мурах розійшлися у своєму розвитку ще близько п’яти мільйонів років тому і не мають спільного ареалу проживання. Однак королеви іберійських мурах-женців повністю залежать від самців мурах-будівельників, які виконують роль робочої сили у колонії. Дослідники порівнюють таку взаємодію з процесом одомашнення.
“Передбачається, що живі організми виводять нащадків одного виду. У цій роботі ми повідомляємо, що це правило було порушено мурахами Messor ibericus, коли самки зробили на світ особин двох різних видів. Королеви M. ibericus строго залежать від самців M. structor, який є добре диференційованим, несестринським видом. Наскільки нам відомо, самки, яким необхідно клонувати представників іншого виду, раніше не спостерігалися”, — повідомляють дослідники.
Збереження касти робочих і еволюційна адаптація
Королеви M. ibericus виводять самиць лише при паруванні з самцями власного виду. Ймовірно, саме ця особливість і стала основою для незвичної міжвидової адаптації: клонуючи самців M. structor, вони гарантують сталість робочої касти в колонії та забезпечують наявність партнерів для майбутніх поколінь королев.
Дослідники зазначають, що випадки клонування самців із сперми представників власного виду у мурах вже були відомі. Проте нинішнє відкриття свідчить про вихід цього явища за межі міжвидових бар’єрів. Клонованих робочих самців науковці пропонують вважати своєрідною «одомашненою лінією» M. structor, оскільки їхні функції й генетичні особливості відрізняються від природних популяцій, а відносини між цими двома видами мурах є ще більш комплексними, ніж у випадках, які раніше вважалися найяскравішими прикладами одомашнення у природі.
Результати дослідження опубліковані у виданні Nature.