У західній частині Атлантичного океану, неподалік від Серединно-Атлантичного хребта, дослідники відкрили одне з найбільш вражаючих природних утворень планети, що отримало назву «Загублене місто». Це місце було виявлено у 2000 році на глибині понад 700 метрів і відразу захопило науковців своєю унікальною геологічною архітектурою. Тут з морського дна здіймаються численні вапнякові вежі та шпилі — від грибоподібних структур до масивних монолітів, серед яких найвищий, відомий як Посейдон, досягає 60 метрів у висоту. Під час досліджень у світлі глибоководних прожекторів ці кремові утворення випромінюють голубувате сяйво, що створює фантастичний підводний пейзаж, якому немає аналогів у світі.
Про це розповідає ProIT
Незвичайна геологія та хімічні процеси
Головна особливість Загубленого міста полягає у його формуванні та активності. Якщо більшість гідротермальних джерел, так званих «чорних курців», виникають завдяки вулканічній діяльності та викидають гарячі, насичені металами потоки, то тут працює зовсім інший механізм. У Загубленому місті мантійні породи взаємодіють з морською водою у процесі серпентинізації, що триває вже щонайменше 120 тисяч років. У результаті цієї реакції у воду потрапляють водень, метан та інші гази, а температура гідротермальних викидів сягає 40–90 °C, формуючи лужне середовище — на відміну від кислотних вод класичних підводних джерел.
«Архітектура цього підводного міста вражає різноманітністю: від крихітних утворень, схожих на гриби, до грандіозних монолітів, найвищий з яких, названий Посейдоном на честь грецького бога морів, сягає 60 метрів у висоту».
Життя в умовах ізоляції та його наукове значення
Саме унікальні хімічні умови зробили Загублене місто домівкою для особливих мікроорганізмів. У мікротріщинах і порожнинах карбонатних веж, де відсутні сонячне світло і кисень, живуть мікробні спільноти, що харчуються вуглеводнями, які виникають у надрах геологічним шляхом. Ці мікроорганізми створюють біоплівки та ниткоподібні структури, вкриваючи поверхню димарів. Екосистема підтримується не лише мікробами — тут зустрічаються равлики, дрібні ракоподібні, а іноді й краби, морські їжаки та вугрі. Все це життя пристосоване до існування завдяки енергії хімічних реакцій, а не сонця.
Науковці наголошують, що дослідження цього підводного ландшафту може допомогти зрозуміти, як виникло життя на нашій планеті. Вуглеводні тут утворюються абіотичним шляхом, тобто без участі живих організмів. Саме такі умови могли існувати на ранній Землі та стали базою для появи перших форм життя. Більше того, вчені вважають, що подібні екосистеми можуть існувати і в підлідних океанах супутників Юпітера та Сатурна, зокрема Європи та Енцелада, а також могли існувати на Марсі у минулому.
У 2024 році дослідники змогли отримати унікальний зразок мантійної породи — керн довжиною 1268 метрів, що дозволить детальніше вивчити процеси, які сприяють зародженню життя. Однак цей унікальний природний феномен нині перебуває під загрозою знищення.
Вартість мінеральних ресурсів глибоководного дна приваблює видобувні компанії. Так, у 2018 році Польща отримала дозвіл на розвідку корисних копалин у районі навколо Загубленого міста. Хоча саме гідротермальне поле не містить значних запасів руд, видобувна діяльність поблизу може мати руйнівний вплив на тендітну екосистему, що формувалася тисячоліттями. Підводні шлейфи осаду та токсичні викиди здатні знищити унікальні біоценози. Науковці та захисники природи наполягають на необхідності надати Загубленому місту статус об’єкта Всесвітньої спадщини для його збереження, щоб людство не втратило шанс дослідити власне походження.