Тривалий час панувала думка, що неандертальці були майже виключно хижаками, які харчувалися м’ясом. Підставою для цього слугували результати хімічного аналізу їхніх кісток, зокрема високий рівень δ¹⁵N (співвідношення ізотопів азоту-15 до азоту-14), який зазвичай фіксується у тварин, що знаходяться на вершині харчового ланцюга, як-от леви чи гієни. Водночас відомо, що гомініни, до яких належать неандертальці та сучасні люди, є всеїдними й можуть споживати як тваринну, так і рослинну їжу. Вживання надмірної кількості білка навіть може призвести до небезпечного для життя стану, відомого як «кроляче голодування». Це поставило під сумнів гіпотезу про виключно м’ясоїдний раціон неандертальців.
Про це розповідає ProIT
Личинки мух як ймовірний «секретний інгредієнт»
У новому дослідженні антропологи висунули несподівану гіпотезу: високі показники δ¹⁵N могли бути пов’язані не лише зі споживанням м’яса, а й личинок мух, які містяться у розкладеній плоті. Відомо, що ізотоп δ¹⁵N накопичується у міру просування по харчовому ланцюгу: від рослин — до травоїдних, а далі — до хижаків. Однак аналіз сучасних зразків м’язової тканини та личинок виявив, що у личинок рівень δ¹⁵N майже в чотири рази перевищує максимальні показники цього ізотопу у плейстоценових травоїдних. Отже, регулярне споживання личинок, насичених ¹⁵N, могло суттєво впливати на хімічний склад кісток неандертальців, створюючи враження, ніби їхня дієта була виключно м’ясною.
“Дослідження вчених підтверджує попередні припущення про те, що високі показники δ¹⁵N у неандертальців могли бути пов’язані зі споживанням розкладеного м’яса, багатого на личинки”.
Культурні традиції та споживання ферментованої їжі
Відомо, що в різних арктичних культурах гнила, іноді заражена личинками тваринна їжа цінувалася як делікатес і була бажаним джерелом поживних речовин. Неандертальці, ймовірно, теж використовували різноманітні способи обробки, зберігання та приготування їжі, що розширювало їхній раціон. Дослідження також доводять, що рівень δ¹⁵N підвищується у приготованих стравах, ферментованій м’язовій тканині та личинках мух.
Науковці припускають, що неандертальці регулярно вживали жирні тканини тварин, ферментований шлунковий вміст, а також личинок, багатих на ізотоп ¹⁵N. Личинки мух були для них легкодоступним та поживним джерелом жирів, яким користувалися як неандертальці, так і ранні Homo sapiens.
Однак лишаються відкритими питання: яка кількість личинок була потрібна, щоб суттєво вплинути на рівень δ¹⁵N у кістках, і як змінювалася їхня поживна цінність залежно від способів приготування? Подальші експериментальні дослідження традиційних методів зберігання та обробки їжі допоможуть глибше зрозуміти особливості харчування давніх людей. Виявлений «секретний інгредієнт» не лише дозволяє по-новому поглянути на дієту неандертальців, а й підкреслює складність їхніх культурних традицій та адаптаційних здібностей.
