У темних океанічних глибинах на глибинах понад 600 метрів мешкає надзвичайно рідкісна істота — Vampyroteuthis infernalis, відома як «кальмар-вампір з пекла». Цей унікальний житель морських безодень не є ні справжнім кальмаром, ні восьминогом, а єдине сучасне вціліле створіння давнього роду, історія якого налічує приблизно 183 мільйони років. Саме тому вид вважають «живою скам’янілістю», а його особливості дають змогу науковцям простежити еволюцію головоногих молюсків і розкрити таємниці, що передували розходженню сучасних восьминогів і кальмарів близько 300 мільйонів років тому.
Про це розповідає ProIT
Еволюційна унікальність Vampyroteuthis infernalis
Геноміст Олег Сімаков разом із командою провів порівняльний аналіз, який продемонстрував, що V. infernalis належить до восьмируких молюсків (октоподіформів), проте зберігає ключові структурні елементи хромосом, схожі на ті, які притаманні десятируким молюскам — кальмарам і каракатицям. Це відкриття стало значущим аргументом на користь того, що спільний предок восьминогів і кальмарів мав подібну хромосомну організацію.
У глибинах океану, на відмітках понад 600 метрів, де панує вічна темрява і умови вкрай несприятливі для людини, мешкає Vampyroteuthis infernalis, загадкова істота, відома як «кальмар-вампір з пекла». Незважаючи на свою назву, цей вид насправді не є ані кальмаром, ані восьминогом; він є останнім, самотнім представником давнього роду, що існує приблизно 183 мільйони років і вважається «живою скам’янілою істотою».
Генетична спадщина та значення для науки
У ході подальших досліджень фахівці з’ясували, що на початкових етапах еволюції восьминоги зазнали швидких змін у хромосомному складі — процесу, відомого як злиття зі змішуванням. Це явище, ймовірно, стало основою їхньої надзвичайної адаптивності. Водночас хромосоми Vampyroteuthis infernalis залишалися майже незмінними, навіть незважаючи на значне збільшення розміру геному. Завдяки цьому кальмар-вампір зберіг у своїй ДНК давню генетичну спадщину, що передує сучасним лініям головоногих молюсків. Науковці розглядають його як своєрідний «Розеттський камінь» для вивчення еволюційної історії цієї групи тварин.