Багаторічна дискусія щодо внутрішньої будови Місяця отримала переконливу відповідь: ядро природного супутника Землі складається з твердої кулі, щільність якої близька до заліза. Відповідні дані презентували вчені у новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature.
Про це розповідає ProIT
Як дослідники визначили структуру ядра Місяця
Науковці тривалий час не могли дійти єдиної думки, чи є ядро Місяця твердим чи рідким, адже попередні сейсмічні дані, отримані ще під час місій «Аполлон», не мали достатньої роздільної здатності. Різні моделі з твердим або повністю розплавленим ядром однаково добре пояснювали наявні дані.
Група астрономів під керівництвом Артура Бріо з Національного центру наукових досліджень Франції застосувала новий підхід до вирішення цієї загадки. Вони об’єднали широкий спектр даних: результати лазерної локації Місяця, інформацію про його деформацію під впливом гравітації Землі, коливання відстані до Землі та точні вимірювання густини. На основі цих даних було проведено комп’ютерне моделювання структури місячного ядра.
(Ілюстрація: Géoazur / Nicolas Sarter)
Ядро Місяця – тверде, як у Землі
Результати комп’ютерного моделювання підтвердили, що Місяць має структуру, подібну до земної: тверде внутрішнє ядро й рідкий зовнішній шар. Внутрішня тверда частина ядра, за розрахунками, має радіус приблизно 258 кілометрів і щільність близько 7822 кг/м³, що дуже близько до щільності заліза. Такі висновки узгоджуються з попереднім дослідженням 2011 року, яке також натякало на наявність твердої фази в ядрі, проте тепер це підтверджено значно переконливіше.
“Модель, що найкраще описує Місяць, має структуру, дуже схожу на земну: рідкий зовнішній шар ядра та тверде внутрішнє ядро”.
Відкриття допоможе краще зрозуміти еволюцію Місяця та процеси, які відбувалися мільярди років тому. Зокрема, відомо, що незабаром після формування на Місяці існувало потужне магнітне поле, яке виникало завдяки руху речовини в ядрі. Усвідомлення того, що ядро має тверду внутрішню частину, дозволяє пояснити, як це поле формувалось і чому поступово зникло близько 3,2 мільярда років тому.
Результати мають важливе значення для майбутніх місій, зокрема для програми «Артеміда», яка передбачає встановлення нових сейсмічних приладів на поверхні Місяця. Дослідники сподіваються, що подальші вимірювання остаточно підтвердять отримані висновки та відкриють ще більше деталей про будову нашого небесного сусіда.
