Дослідники з Університету Осаки розкрили еволюційну функцію незвичайного довгого носа у носачів (Nasalis larvatus) — приматів, ендемічних для джунглів острова Борнео. Ця тварина, відома як «найпотворніша у світі», здобула славу завдяки своєму великому м’ясистому носу, особливо розвиненому у самців. Протягом тривалого часу науковці сперечалися щодо призначення цієї анатомічної особливості: більшість гіпотез стосувалися її ролі як візуального сигналу соціального статусу або сексуальної привабливості, а також як акустичного резонатора для підсилення криків.
Про це розповідає ProIT
Нові відкриття про унікальні вокальні особливості
Використовуючи технологію комп’ютерної томографії, вчені створили детальні тривимірні моделі носових ходів носачів. Моделювання показало: чим більший ніс у самця, тим нижчою є частота його криків. Це свідчить про те, що носова структура впливає не лише на вигляд, а й на комунікацію. Гучні звуки, які видають ці примати, проходять через спеціальний носовий канал і можуть поширюватися на відстань до 7 кілометрів крізь густі джунглі. Низька частота криків сигналізує про розмір тіла й статеву зрілість, допомагаючи самкам вибирати партнерів, а іншим самцям — визначати конкурентів.
“Гучні крики самців хоботної мавпи, що поширюються на відстань до 7 кілометрів завдяки носовому проходу, мають низьку частоту, яка слугує акустичним сигналом для приваблення партнерок, вказуючи на розмір і статеву зрілість самця.”
Деталі дослідження та соціальна роль унікального носа
Дослідження, результати якого опубліковано у журналі Journal of the Royal Society Interface, підтверджує, що різна частота вокалізацій у кожного самця носача забезпечує його індивідуальну ідентифікацію. Самки можуть завдяки цим звукам знаходити домінантного самця, а інші самці — контролювати появу потенційних суперників у групі. Для порівняння науковці проаналізували носові ходи дорослого самця на ім’я Джака та молодої особини Ніко: у Джаки ніс був значно більшим, а частота його голосу — суттєво нижчою.
Таким чином, носова особливість, що здавалась лише візуальною чи навіть «потворною», виявилася ключовим інструментом для соціальної комунікації, відбору партнерів та виживання виду. Вона є важливим індикатором здоров’я, соціального статусу і своєрідною «візитівкою» кожного самця носача.
