Неандертальці (Homo neanderthalensis) — вимерлий вид людей, який жив на Землі тисячі років тому, залишивши свій слід у генетичному коді сучасної людини. Протягом тривалого часу залишалося загадкою, скільки ж років в середньому тривали життя цих давніх мешканців планети.
Про це розповідає ProIT
Метод визначення тривалості життя через епігенетичний аналіз
Очевидно, що 40 000 років тому не існувало жодної офіційної документації, яка б фіксувала дату народження чи смерті. Втім, науковці знайшли рішення: вони скористалися можливостями аналізу ДНК, щоб оцінити тривалість життя неандертальців. У 2019 році фахівці з CSIRO — національного наукового агентства Австралії — запропонували спеціальну методику, що ґрунтується на дослідженні метиляції ДНК. Це епігенетичне явище, що впливає на активність генів і має тісний зв’язок зі старінням організму.
Вчені з’ясували, що щільність метиляції у певних ділянках ДНК, так званих CpG-регіонах, корелює з тривалістю життя виду. Завдяки цій закономірності дослідники створили так званий «епігенетичний годинник життя», який дозволяє оцінити очікувану тривалість життя навіть для вимерлих видів.
Результати дослідження: тривалість життя неандертальців і Homo sapiens
Застосувавши нову методику до геному неандертальця, дослідники отримали досить точний результат: середня очікувана тривалість життя становила 37,8 року. Подібний показник був зафіксований і для денисівців — іншої вимерлої гілки роду Homo. Хоча з позиції сьогодення цей вік здається невеликим, у ті часи він був достатнім для дорослішання, розмноження та передачі знань наступним поколінням.
“Цікаво, що згідно з тим самим генетичним методом, очікувана тривалість життя ранніх Homo sapiens також становила 38 років — лише трохи більше, ніж у їхніх вимерлих родичів. Тобто, як зазначають автори дослідження, неандертальці жили приблизно стільки ж, скільки й наші предки”.
Тим, хто вже подолав 38-річний рубіж, хвилюватися не варто: завдяки розвитку медицини, гігієни, харчування та способу життя сучасна людина живе значно довше, ніж визначає генетична «норма».
За останні два століття середня тривалість життя людства істотно зросла. Розвиток хірургії, впровадження антибіотиків, покращення санітарних умов та освіти суттєво змінили біологічні межі. Наприклад, у Сполучених Штатах очікується, що протягом наступних 30 років кількість людей, які доживуть до ста років, збільшиться у чотири рази.
Таким чином, генетичний «ліміт» не є вироком для тривалості життя. Хоча наші гени зберігають пам’ять про неандертальців, людство вже давно навчилось долати ці обмеження та продовжує розширювати межі можливого з кожним новим поколінням.
