Нещодавнє наукове дослідження, проведене в Копенгагенському університеті, виявило вражаючу генетичну спорідненість усіх блакитнооких людей на планеті. Виявилося, що кожна особа з блакитним кольором очей є нащадком одного предка, який жив між 6 000 та 10 000 років тому. Це відкриття не лише проливає світло на загадку походження блакитних очей, але й демонструє, як одна незначна генетична мутація змогла поширитися серед людської популяції протягом багатьох поколінь, вплинувши на мільйони людей у всьому світі.
Про це розповідає ProIT
Феномен блакитних очей давно привертає увагу вчених, зокрема через їхню відносну рідкість серед світового населення.
За оцінками, лише близько 8-10% людей на Землі мають блакитні очі. Згідно з дослідженням, первісно всі люди мали карий колір очей, а блакитний виник значно пізніше внаслідок мутації в гені HERC2. Цей ген відповідає за контроль вироблення коричневого пігменту в райдужній оболонці ока. Ген HERC2 регулює активність гена OCA2, який, у свою чергу, виробляє білок, що відіграє ключову роль у виробленні меланіну – пігменту, що визначає колір наших очей, шкіри та волосся.
Мутація в гені HERC2 фактично призвела до «вимкнення» здатності виробляти коричневий пігмент в очах, що стало причиною появи блакитного кольору, який ми спостерігаємо сьогодні. Ця мутація, вражаючи лише невеликий відсоток людей, передається спадково з покоління в покоління, об’єднуючи всіх блакитнооких людей в одне велике генеалогічне дерево.
Походження блакитних очей сягає корінням одного європейського предка, який був носієм цієї визначальної мутації гена HERC2. Ця генетична зміна передавалася його нащадкам, що з часом призвело до широкого поширення блакитного кольору очей у певних популяціях. Мутація поширювалася в міру міграції людей по Європі, причому блакитні очі ставали особливо поширеними в популяціях, які тривалий час перебували в генетичній ізоляції від інших груп, наприклад, у Скандинавії.
Одним з найцікавіших аспектів дослідження є те, як ця мутація залишалася відносно незмінною протягом тисячоліть. Попри те, що блакитні очі все ще зустрічаються рідше, ніж карі, мутація зберігається завдяки спадковості. Професор Ганс Айберг з Копенгагенського університету пояснює, що спочатку всі люди мали карі очі, але генетична мутація, що вплинула на ген OCA2, створила своєрідний «перемикач», який буквально «вимкнув» можливість мати карий колір очей.
Рідкість блакитних очей сприяла формуванню унікального генетичного сліду в людських популяціях. Наявність мутації HERC2 у такому невеликому відсотку населення ставить цікаві питання про те, як генетичне різноманіття впливає на успадкування фізичних характеристик. Висока поширеність блакитних очей у певних регіонах світу, особливо в Північній Європі, свідчить про значну роль генетичної ізоляції у виживанні та поширенні цієї ознаки.
Дослідження також показує, що блакитний колір очей не є остаточним з народження. У дітей, які народилися з блакитними очима, кількість меланіну, що виробляється в райдужній оболонці, може змінюватися з віком. Це означає, що блакитноока дитина з часом може набути карого кольору очей, залежно від індивідуальної кількості пігменту, що виробляється її організмом. Ця динамічна зміна додає ще один рівень складності до нашого розуміння механізмів, що контролюють колір очей та їх генетичне успадкування.
