Пермське вимирання, яке сталося 252 мільйони років тому, призвело до зникнення 90% видів живих істот на Землі. Проте серед цього катастрофічного сценарію існували види, які не тільки пережили, але й процвітали. Однією з таких груп є темноспондильні – далекі родичі сучасних жаб. Нещодавнє дослідження, проведене вченими з Брістольського університету, розкриває секрет їхнього вражаючого виживання.
Про це розповідає ProIT
Адаптація в умовах кризи
Темноспондильні, амфібії, які переважно жили у воді та харчувалися рибою, здавалося б, повинні були стати одними з перших жертв масового вимирання, зважаючи на спекотний клімат того періоду. Проте аналіз 100 скам’янілостей показав, що їхня здатність адаптуватися до різноманітної їжі у прісноводних середовищах стала ключем до виживання. Це забезпечувало їм стабільне джерело живлення, в той час як наземні хижаки страждали від нестачі ресурсів.
“Далекі родичі сучасних жаб пристосовувалися до різноманітної їжі у прісноводних середовищах, що забезпечувало їм стабільне джерело живлення, тоді як наземні хижаки потерпали від нестачі ресурсів.”
Цікаво, що темноспондильні майже не зазнали змін під час кризи, зберігаючи свої розміри та екологічні ролі. Лише через 5 мільйонів років після вимирання вони почали еволюціонувати, збільшуючи свої розміри та освоюючи нові екологічні ніші, хоча це різноманіття виявилося недовговічним.
Виклики тріасового періоду
Тріасовий період, що настав після пермського, приніс нові виклики: вулканічну активність, глобальне потепління, посуху, нестачу кисню, кислотні дощі та лісові пожежі. Екстремальна спека змусила темноспондильних мігрувати з тропіків, демонструючи їхню здатність адаптуватися до екстремальних умов. Дослідження показує, що ці стародавні амфібії не лише пережили одне з найбільших вимирань, але й змогли подолати тропічну “мертву зону”, що вважалося неможливим.
Раніше повідомлялося, що у Південній Америці було знайдено “загублений світ”, що височіє у небі над хмарами.
