Стародавні кам’яні знаряддя олдувайської культури, які вважаються найдавнішою технологією людства, досі залишалися загадкою для науки. Дослідники зробили черговий крок у розкритті таємниці їх походження, звузивши коло можливих творців цих артефактів.
Про це розповідає ProIT
Походження олдувайських знарядь: географія та вік знахідок
Перші зразки олдувайських інструментів були виявлені ще у 1930-х роках в Олдувайській ущелині на території сучасної Танзанії. Згодом подібні артефакти знаходили в Ефіопії, Кенії, а також у Південній та Центральній Африці. Найстаріші олдувайські знаряддя, знайдені у районі Гона в Ефіопії, датуються віком близько 3,3 мільйона років.
Ці інструменти являють собою грубо оброблені камені з гострими краями, виготовлені шляхом відбивання пластин. Вони слугували для різання, рубання та шкребання, і є першими свідченнями культурної поведінки у процесі еволюції людини.
Довгий час дослідники вважали, що творцями цих інструментів могли бути Paranthropus boisei — представники вимерлої групи австралопітеків. Пізніше перевага надавалася Homo habilis, першому представнику роду Homo, завдяки розвиненішим мозку та рукам.
Хто створював знаряддя: нові підходи та висновки
Останні відкриття ускладнили цю картину. Артефакти віком понад 3,3 мільйона років з’явилися ще до виникнення роду Homo, що знову повернуло до гіпотез про причетність Paranthropus boisei, Australopithecus garhi та інших ранніх гомінід.
Міжнародна команда науковців використала метод оптимального лінійного оцінювання для визначення, які види гомінід співіснували із олдувайськими знаряддями. Вони проаналізували хронологічні збіги між видами та артефактами, щоб уточнити коло можливих творців.
Кам’яні «рубила», знайдені в Ефіопії, датуються 1,7 мільйона років тому.
Фото: Didier Descouens
Згідно з результатами, технологія Oldowan існувала приблизно від 3,25 до 1,6 мільйона років тому, що робить її найдовшою культурною традицією в історії людства. Модель засвідчила, що Australopithecus afarensis не міг бути творцем цих знарядь через відсутність перетину у часі з їх появою.
Щодо Australopithecus africanus та Paranthropus robustus, тимчасове перекриття з періодом існування інструментів є, але доказів недостатньо для остаточного висновку.
“Висновок дослідників доволі несподіваний: найімовірніше, ці знаряддя створювали не представники одного виду, а одразу кілька різних. Тобто як Homo habilis, так і Paranthropus boisei або інші види могли самостійно, або спостерігаючи один за одним, освоїти виготовлення знарядь”.
Дослідники також не виключають культурний перенос: наприклад, P. boisei міг запозичити навички виготовлення знарядь у Homo не обов’язково через навчання, а можливо, спостерігаючи чи самостійно відтворюючи технологію.
У подальшому інші види, зокрема Homo erectus, почали розвивати більш складні інструменти ашельської культури, тоді як частина популяції продовжувала користуватися олдувайською технологією.
Це дослідження ілюструє складність і багатогранність еволюції людства: історія розвитку не була лінійною, а являє собою складну мережу взаємодій, спостережень і пристосувань. Навіть просте кам’яне знаряддя здатне розповісти надзвичайно багато про наших далеких предків.