WOH G64, один із найбільших відомих гіпергігантів у нашому космічному сусідстві, демонструє незвичну поведінку, яка може свідчити про наближення фінального вибуху або колапсу. У період між 2013 і 2014 роками ця масивна зірка раптово змінила свій колір із глибокого червоного на яскраво-жовтий, що свідчить про різке зростання температури приблизно на 1000°C. Минулого року астрономи фіксували й суттєве зниження її яскравості, що виходить за межі звичайних пульсацій і викликає численні питання у наукової спільноти.
Про це розповідає ProIT
WOH G64: гігант серед зірок Великої Магелланової Хмари
WOH G64 розташована на відстані близько 160 000 світлових років у Великій Магеллановій Хмарі (ВМХ) — сусідній карликовій галактиці, де особливі умови сприяють формуванню величезних світил. Радіус цієї зірки у 1540 разів перевищує радіус Сонця, тому її класифікують як справжній гіпергігант. Враховуючи значні розміри й швидке вигорання ядерного палива, WOH G64 вже знаходиться на заключних етапах свого існування і може незабаром стати надновою або колапсувати у чорну діру.
Температурні аномалії, пил і подвійна природа
Архівні дані 1980-х років свідчили, що WOH G64 була однією з найхолодніших надгігантів, однак новіші спостереження вказують на зміну її спектру на жовтий — ознаку суттєвого нагрівання. Окрім цього, потемніння зірки на 2 зоряні величини значно перевищує її попередні циклічні коливання. Існує припущення, що протягом тривалого часу зірка залишалася прихованою за щільною хмарою космічного пилу, а нинішня зміна кольору пояснюється тим, що астрономи отримали чистіший кут огляду. WOH G64 активно втрачає масу через потужний зоряний вітер, формуючи навколо себе газову оболонку масою 3–9 сонячних мас та додаткові пилові шари від попередніх викидів.
Останні дослідження, проведені під керівництвом доктора Гонсало Муньоса-Санчеса з Національної обсерваторії Афін, засвідчили, що WOH G64 є симбіотичною системою. Вона складається з двох тісно зв’язаних зірок: гігантської, роздутої й досить холодної зорі та її компаньйона — меншої, але щільнішої зорі, яка за рахунок гравітації відтягує матерію з поверхні гіпергіганта. Через щільний газово-пиловий кокон сучасні телескопи не можуть розрізнити ці два об’єкти, хоча їхня орбіта має період близько чотирьох земних років.
«Ми не можемо передбачити майбутнє WOH G64 через погано визначені фізичні та орбітальні параметри, а також тому, що ми не знаємо, чи керує еволюцією системи фізика окремих зірок, чи подвійна фізика», – відверто пишуть автори дослідження у своїй статті.
Подвійна природа системи та присутність космічного пилу значно ускладнюють передбачення подальшої еволюції цього гіганта. Можливі кілька сценаріїв: вибух гіпергіганта як наднової, прямий гравітаційний колапс у чорну діру або навіть злиття обох зірок, що лише тимчасово відтермінує фінальну катастрофу. Якщо WOH G64 вибухне як наднова, це стане однією з найяскравіших астрономічних подій для спостерігачів південної півкулі, яка перевершить за масштабом навіть знамениту наднову 1987a у Великій Магеллановій Хмарі.
