У кількох громадах амішів у Сполучених Штатах, зокрема в Огайо, відбувається помітна зміна: замість традиційних коней дедалі частіше обирають електробайки. Таке нововведення не вважають зрадою традицій чи відмовою від принципів, проте всередині амішського суспільства точиться жвава дискусія щодо балансу між сучасними технологіями та збереженням власної ідентичності.
Про це розповідає ProIT
Техніка та традиції: як громади амішів вирішують питання прогресу
Аміші відомі своєю відданістю простому способу життя, однак кожна громада має право встановлювати власні правила. Деякі прогресивніші групи розширили перелік дозволених транспортних засобів, додавши до велосипедів ще й електробайки. Їхня поява не сприймається як загроза, а радше як корисний інструмент для щоденного життя. Девід Клайн, єпископ церкви Старого порядку з Огайо, наголошує, що аміші виступають не проти технологій загалом, а саме проти їхнього негативного впливу на громаду.
“Ми досить відкриті до технологій. Ми користуємося сучасною медициною. Ходимо до стоматолога. Здаємо кров. Автомобіль був, по суті, першою технологією, щодо якої аміші сказали: “Зачекайте. А що це зробить із громадою?” І, як ми знаємо, Model T Генрі Форда зруйнувала тисячі малих громад”, – каже він.
До виробництва рам і паливних баків для мотоциклів компанія Janus Motorcycles активно залучає амішських майстрів. Аналогічна співпраця відбувається і на підприємстві Keim Lumber у місті Чарм, штат Огайо. Там сотні електробайків одночасно підключають до зарядних пристроїв, поки власники працюють.
Переваги електробайків і суперечки всередині громади
Електробайки особливо затребувані в амішів Огайо не лише через відкритість до змін, але й через складний рельєф: пагорбистість місцевості значно полегшує пересування на сучасному транспорті. Хоча більшість амішів живе без підключення до централізованих електромереж, частина користується енергією, здебільшого сонячною, у невеликих обсягах, щоб заряджати електротранспорт.
За оцінками, близько двох третин церков амішів не заперечують проти електробайків, тоді як приблизно третина їх забороняє. Аргументи проти стосуються не стільки самої технології, скільки можливих наслідків для традиційного способу життя.
“Електровелосипед дає мені більше часу для сім’ї, оскільки дорога на роботу стала на 45 хвилин коротшою. Це приблизно 10 миль на день, але я їжджу не лише на роботу. Я буваю в різних місцях у різний час. Тож за останні півтора року я проїхав на своєму велосипеді 3 400 миль”, — каже аміш Ейб Тройєр, директор із продажів Keim Lumber.
Водночас частина старших членів громад висловлює занепокоєння, що поступове переосмислення транспорту призведе до втрати важливих навичок і традицій. Зокрема, Март Міллер, фермер у відставці та єпископ церкви, відзначає ризик того, що молодь перестане вміти користуватися кіньми й возами, адже їх дедалі менше в сім’ях амішів.
Такі побоювання нагадують дискусії серед автолюбителів щодо зникнення машин із механічною коробкою передач, якими мало хто з молоді нині вміє керувати. Утім, аміші демонструють здатність до адаптації, зокрема через використання відновлюваної енергії, поєднуючи сучасність із турботою про спадщину.