Дослідники з Цюріхського університету оприлюднили результати масштабного наукового дослідження, яке вказує на те, що сучасне середовище в епоху антропоцену серйозно впливає на адаптаційні здатності людини. Вчені наголошують: невпинне зростання рівня стресу є не лише побічним ефектом урбанізації, а й чинником, що підриває як психічне, так і фізичне здоров’я Homo sapiens.
Про це розповідає ProIT
Стресове навантаження як наслідок технічного прогресу
Науковці зауважують, що нинішній світ, створений людством, не залишив достатньо часу для природної адаптації до стрімких змін. Це підтверджується такими показниками, як зниження народжуваності та поширення хронічних запальних хвороб. Дослідження підкреслює: перехід від життя в суспільствах мисливців і збирачів до індустріалізованого, урбанізованого середовища призвів до постійного впливу стресорів – від шуму і забруднення до сенсорного перевантаження, штучного освітлення, пестицидів, мікропластику та малорухливого способу життя.
“У середовищі наших предків ми були добре пристосовані до гострих стресових ситуацій, щоб уникати або протистояти хижакам. Лев з’являвся час від часу, і потрібно було бути готовим захищатися або тікати. Ключ у тому, що лев зникав”,. — пояснює Колін Шоу, керівник дослідницької групи Human Evolutionary EcoPhysiology (HEEP) разом із Даніелем Лонгманом у Цюріхському університеті.
Сьогодні, на відміну від минулого, людина постійно перебуває під впливом різноманітних стресових факторів – від дорожнього руху до соціальних мереж. Це породжує біологічні реакції, які закладені ще з прадавніх часів, але зараз вони не мають ефективного механізму вимкнення чи відновлення. Науковці вважають, що зростання кількості хронічних захворювань та стресових розладів є логічним підсумком спроби «втиснути» фізіологію кам’яного віку у сучасний світ.
Адаптація, стійкість і роль природи
Хронічний стрес, як встановили дослідження, негативно впливає на гормональні системи, сприяє розвитку тривожних станів, скорочує тривалість життя та підвищує ризик серйозних хвороб. Вчені відзначають також зниження кількості та рухливості сперматозоїдів через ожиріння, пестициди й мікропластик. Попри це, геном людини залишається пластичним і демонструє певну здатність до адаптації навіть у складних умовах.
Карін Броберг з Інституту Каролінська у Швеції зазначає, що люди мають надзвичайну адаптивність, порівнюючи її з пристосованістю щурів або тарганів. Однак генетичні зміни відбуваються надто повільно, щоб вирішити питання стресу протягом одного покоління. Біологи наголошують: фундаментальне переосмислення ставлення до природи і створення більш стійких умов проживання є необхідною умовою збереження здоров’я майбутніх поколінь.
“Один із підходів — фундаментально переосмислити наше ставлення до природи: сприймати її як ключовий фактор здоров’я і захищати або відновлювати простори, схожі на середовища мисливців та збирачів. Наші дослідження можуть визначити, які стимули найбільше впливають на тиск, серцебиття чи імунну систему — і передавати ці дані тим, хто приймає рішення”, — вважає Колін Шоу.
Дослідники закликають розглядати природу як медичний ресурс, проектувати міста з урахуванням потреб психічного й фізичного здоров’я та більше часу проводити на природі. Такий підхід, на їхню думку, може стати ефективним засобом захисту від негативного впливу стресорів, притаманних сучасному світу.
