Часто виникає питання, чи здатен пасажирський літак вийти в космос, якщо пілот продовжуватиме набирати висоту. Однак таке уявлення є хибним, адже ігнорує фундаментальні відмінності між авіацією та космонавтикою. Літак і ракета — це принципово різні види транспорту, розроблені для абсолютно різних середовищ існування.
Про це розповідає ProIT
Аеродинаміка літака та обмеження атмосфери
Пасажирський літак розрахований на польоти у щільних шарах атмосфери, зокрема на висотах 9-12 кілометрів. Його крила створюють підйомну силу лише завдяки взаємодії з повітрям. Турбореактивні двигуни функціонують, використовуючи атмосферний кисень для спалювання пального. Саме тому літак може залишатися у повітрі лише доти, доки навколо нього достатньо щільної атмосфери.
Зі збільшенням висоти щільність повітря значно зменшується. Доходить до того, що крила перестають створювати необхідну підйомну силу, а двигуни не можуть працювати через критичну нестачу кисню. У такій ситуації літак втрачає керованість і потужність, і зрештою починає падати.
“Пасажирський літак — це досконала машина для “плавання” в океані повітря, і саме ця залежність від атмосфери є його найбільшою силою і водночас його головним обмеженням”.
Відмінності конструкції ракети та літака
На відміну від літака, ракета спроєктована для подолання атмосфери та польоту у вакуумі. Вона не використовує повітря для руху: вся необхідна для роботи двигунів речовина, зокрема окислювач, міститься всередині ракети. Така конструкція дозволяє їй працювати у космосі, де відсутнє повітря, і досягати першої космічної швидкості — близько 28 400 км/год, необхідної для виходу на орбіту Землі.
Отже, спроба підняти пасажирський літак у космос подібна до запитання, чи може підводний човен піднятися у повітря. Обидва ці апарати — вершина інженерної думки для своїх середовищ, і подорож за їхні межі вимагає принципово інших технологій і підходів.