Нове дослідження, опубліковане у журналі Nature, кардинально змінює уявлення про еволюційну історію хребетних. Вчені встановили, що найдавніші предки сучасних хребетних тварин, зокрема й людини, мали не дві, а чотири функціональні очі.
Про це розповідає ProIT
Відкриття у скам’янілостях віком понад 500 мільйонів років
Дослідницька група під керівництвом Сіхан Чжана та Пейюнь Цуна зосередила увагу на скам’янілих рештках міллокунмінгідів, які знайдено у регіоні Куньмін, Китай. Ці рибоподібні створіння належать до найдавніших хребетних на планеті, їхній вік сягає приблизно 518 мільйонів років. На головах цих істот учені виявили чотири темні плями: дві великі розташовувалися збоку, а ще дві менші — посередині між ними.
«Ранні хребетні мали очі, як і ми, але не просто очі, як ми. У них було чотири ока», — пояснив співавтор дослідження Якоб Вінтер з Брістольського університету. «Досить дивовижно усвідомлювати, що наші предки плавали в океані приблизно півмільярда років тому і використовували чотири очі, щоб бачити світ».
Спочатку ці центральні плями вважали носовими капсулами, однак подальші дослідження спростували цю гіпотезу. За допомогою електронного мікроскопа науковці виявили у них меланосоми — структурні елементи, що містять пігмент меланін, властивий органам зору. Це доводить, що всі чотири плями були справжніми очима-камерами. Виявлення меланіну з такого давнього періоду стало справжньою сенсацією, адже раніше найстаріші його сліди датувалися лише кам’яновугільним періодом (близько 300 млн років тому).
Еволюційна роль та подальша доля «зайвих» очей
Дослідники припускають, що чотири ока давали міллокунмінгідам ширший кут огляду. Завдяки цьому вони швидше реагували на загрози з різних напрямків, що було критично важливим для їхнього виживання. Міллокунмінгіди, ймовірно, були фільтраторами, як і сучасні кити або манти, а не хижаками. Широка зона видимості допомагала їм уникати нападів хижаків. Згодом, із розвитком еволюції, друга пара очей втратила свою функцію, а з часом перетворилася на шишкоподібну залозу (епіфіз), що нині знаходиться у мозку людини та відповідає за регулювання біоритмів завдяки гормону мелатоніну.
У ході дослідження також було знайдено відбитки кришталиків, що підтверджує складну будову органів зору у цих древніх істот. Відкриття отримало позитивні оцінки серед незалежних експертів. Так, палеобіолог з Університетського коледжу Лондона Еліас Воршоу зазначив:
«Результати можуть допомогти скласти чіткіше уявлення про ранні стадії еволюції хребетних. Гіпотези, представлені в статті, ретельно перевірені, а результати інтерпретовані обґрунтовано».
Науковці переконані, що це відкриття дозволяє по-новому оцінити процеси, які сформували сучасну анатомію хребетних тварин, і відкрило нові горизонти для вивчення еволюції органів чуття.
