Психологи активно вивчають унікальну оптичну ілюзію під назвою «отвір, що розширюється», яка здатна обманути навіть автоматичні зорові механізми людини. Це статичне зображення чорної розмитої плями в центрі білого тла з чорними крапками викликає у більшості глядачів стійке відчуття, ніби центральний отвір поступово збільшується. Проте, за спостереженнями дослідників, лише близько 80% людей можуть повністю відчути ефект цієї ілюзії, тоді як решта залишається несприйнятливою до такого зорового феномену.
Про це розповідає ProIT
Вплив ілюзії на фізіологію та сприйняття
Дослідники з Університету Осло (Норвегія) встановили, що ілюзія настільки сильна, що викликає мимовільну реакцію зіниць – вони розширюються, як при потраплянні ока в темряву, щоб пропустити більше світла. Ця реакція зазвичай є фізіологічною відповіддю на зниження яскравості освітлення. Водночас, коли центральний отвір забарвлювали у яскравий колір, зіниці учасників навпаки звужувалися, ніби око пристосовується до більшого освітлення. Ці результати демонструють, що зір реагує не лише на реальні, але й на уявні подразники.
Результати експерименту та роль суб’єктивного сприйняття
У ході дослідження зображення ілюзії показали 50 добровольцям з нормальною гостротою зору. Від учасників просили оцінити силу відчутого ефекту, а спеціальні пристрої фіксували рухи очей та зміни діаметра зіниць. З’ясувалося, що близько 14% учасників не спостерігали жодного розширення чорного отвору, а 20% не реагували на кольорову версію ілюзії. Дослідники також виявили закономірність: чим сильніше людина оцінювала ілюзію, тим виразніше розширювалися її зіниці. Ті, хто не сприймав ілюзію, не демонстрували фізіологічної реакції зіниць.
“Дослідження показує, що око реагує не лише на фізичну енергію, а й на суб’єктивне сприйняття реальності”.
Науковці підкреслюють, що отримані дані дають нове розуміння механізмів зорового сприйняття. Зокрема, вони доводять, що звуження чи розширення зіниць є більш складним процесом, аніж проста відповідь фотосенсора на освітленість. Мозок може впливати на роботу ока навіть через уявне сприйняття, і це відкриває перспективи для подальшого дослідження ілюзій і особливостей взаємодії свідомості та фізіології.