Вчені з Каліфорнійського та Колумбійського університетів виявили унікальний механізм мозку, який відповідає за розбиття нашого досвіду на окремі, значущі епізоди. Це відкриття дозволяє зрозуміти, чому ми запам’ятовуємо події як послідовність важливих моментів, а не як суцільний потік.
Про це розповідає ProIT
Блакитне місце: “кнопка скидання” для пам’яті
Дослідники встановили, що за поділ спогадів на окремі епізоди відповідає невелика ділянка у стовбурі мозку — так зване блакитне місце (locus coeruleus). Група нейронів у цій зоні активується у моменти значущих змін, наприклад, при переході від однієї події до іншої. Під час експерименту учасникам пропонували слухати різні звукові сигнали: одноманітні тони створювали відчуття безперервності, а зміна тону й вуха, в яке подавався звук, сигналізували про нову подію. Учасники, в яких активність блакитного місця зростала на межі подій, гірше запам’ятовували порядок елементів, що перетинали ці межі, що свідчить про зберігання спогадів окремо.
“Психологи з Каліфорнійського та Колумбійського університетів виявили, що невелика група нейронів, відома як блакитне місце (locus coeruleus), функціонує як своєрідна “кнопка скидання пам’яті”. Вона активується в моменти значущих змін, наприклад, при переході від однієї події до іншої.”
Вплив стресу та нові можливості лікування
Блакитне місце впливає не лише на епізодичну пам’ять, а й на інші ділянки мозку, зокрема гіпокамп, який кодує нові спогади. Коли ця ділянка активується, вона подає гіпокампу сигнал про початок нової події. Однак дослідження показали, що під впливом хронічного стресу блакитне місце може ставати надмірно активним, втрачаючи здатність чітко позначати межі спогадів. Це відбувається через роботу нейронів у двох режимах: сплескоподібному — для фіксації важливих подій, та фоновому — для регуляції пильності та стресу. Якщо стрес триває довго, блакитне місце працює так, ніби “пожежна сигналізація, що постійно дзвонить”, і мозок втрачає здатність організовувати спогади.
Відкриття ролі блакитного місця як “шлюзу” для формування пам’яті відкриває перспективи у лікуванні розладів, пов’язаних із пам’яттю, зокрема посттравматичного стресового розладу та хвороби Альцгеймера. Вчені розглядають можливість впливати на гіперактивність цієї ділянки мозку за допомогою дихальних практик або медикаментів. Подальші дослідження у цьому напрямку можуть призвести до створення нових ефективних терапевтичних методик для пацієнтів та їхніх родин.
