Нові генетичні дослідження відкрили унікальну сторінку в історії заселення Південної Америки. З’ясувалося, що перші мешканці високогірного плато сучасної Колумбії належали до невідомої раніше популяції мисливців-збирачів. Ця група зникла безслідно приблизно 2000 років тому, не залишивши генетичних слідів у сучасних корінних народах регіону.
Про це розповідає ProIT
Унікальні результати аналізу ДНК стародавніх людей
Дослідження, опубліковане у журналі Science Advances, базується на вивченні ДНК 21 давньої людини, чиї рештки були виявлені на плато Богота. Вік знахідок складає від 6000 до 500 років. Особливий інтерес викликали найдавніші останки зі стоянки Чекуа, які засвідчили, що ці люди прийшли до Південної Америки з Центральної Америки близько шести тисячоліть тому. Вони були генетично унікальними і не мали зв’язків із північноамериканськими культурами чи іншими відомими групами того часу.
Найбільша загадка полягає в тому, що вже близько 2000 років тому ці перші поселенці повністю зникають із палеогенетичного літопису. Їхні гени не зустрічаються в жодній із сучасних індіанських спільнот Південної Америки.
«Те, що генетичні сліди вихідної популяції зникають повністю, є надзвичайно незвичайним, особливо для Південної Америки», — пояснила одна з авторів дослідження Андреа Касас-Варгас. Це означає, що в районі сучасної Боготи відбулася повна заміна населення.
Зміна культур та відсутність спадкоємності
Питання щодо причин зникнення цієї стародавньої популяції залишається відкритим. Дослідники відзначають, що зникнення першої хвилі мешканців збігається у часі з появою нової культури приблизно 3000 років тому. Археологи ідентифікують її за характерною керамікою комплексу Еррера. На відміну від мисливців-збирачів, ці новоприбулі вже практикували землеробство, зокрема вирощували кукурудзу. Згодом на основі цієї культури виникла цивілізація Муїска.
Генетична та культурна спадковість між культурами Еррера, Муїска та сучасними корінними народами Південної Америки добре задокументована. Наприклад, чибчанські мови, які з’явилися разом із другою хвилею міграції, збереглися й досі в окремих регіонах північної Колумбії.
Вчені підкреслюють, що поширення землеробства та гончарства на цій території відбулося не завдяки культурній дифузії, а внаслідок заміщення населення. Землероби, які прийшли другою хвилею, не змішалися з першими мешканцями, а повністю їх витіснили або знищили, не залишивши генетичних слідів попередньої популяції. Таким чином, рання історія заселення Південної Америки виявилася значно складнішою та драматичнішою, ніж припускали раніше.
