У 2004 році палеонтологи відкрили на індонезійському острові Флорес унікальний вид давніх людей — Homo floresiensis, яких також називають «людьми-гобітами». Ці представники людського роду вирізнялися мініатюрним зростом — не більше одного метра, а їхній мозок був утричі меншим за сучасний людський. Попри це, археологічні знахідки демонструють, що вони виготовляли кам’яні знаряддя та вміли користуватися вогнем, що тривалий час ставило вчених у глухий кут.
Про це розповідає ProIT
Загадка маленького мозку та розвинених навичок
Основна наукова дилема полягала у тому, що розвинені когнітивні здібності людей-гобітів не відповідали обсягу їхнього мозку. Довгий час вважалося, що інтелект прямо залежить від розміру мозку, але відкриття на Флоресі цю гіпотезу спростувало. Нове дослідження дозволило зазирнути в суть еволюційного механізму, який міг пояснити цю аномалію.
У ході людської еволюції існує чітка залежність: що більшим ставав мозок, то меншим ставав третій моляр, відомий як «зуб мудрості». Нещодавнє дослідження показало, що зуби мудрості «гобітів» були маленькими, приблизно такими ж, як у неандертальців. Це означає, що їхній мозок теж мав би бути неандертальського розміру. Оскільки зуби формуються на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, вчені зробили сміливий висновок: в утробі матері «гобіти» були «запрограмовані» на розвиток великого мозку. Отже, процес, що зупинив їхній ріст, мав відбутися вже після народження.
Генетичний механізм та острівна карликовість
Щоб розгадати феномен зменшення зросту, науковці звернулися до сучасних людей із генетичними порушеннями росту, зокрема синдромом Ларона. Цей рідкісний стан спричиняє низький рівень гормону IGF-1, що призводить до карликовості після народження, але не впливає на розмір зубів мудрості. Вивчаючи цю паралель, вчені припустили, що й у «гобітів» процес зменшення тіла розпочинався в постнатальний період.
Дослідники дійшли висновку, що явище «острівної карликовості» стало визначальним для Homo floresiensis. В умовах ізольованого середовища, де ресурси обмежені, а великі хижаки відсутні, багато видів зменшуються у розмірах для виживання. У випадку людей-гобітів це могло бути пов’язано з генетичними адаптаціями, які призвели до зниження рівня IGF-1 після народження.
Такий механізм дозволив Homo floresiensis мати мініатюрні розміри тіла й мозку, але зберегти інтелектуальні здібності, характерні для більш розвинених гомінідів. Це відкриття допомогло науковцям пояснити давню таємницю острова Флорес — як можна поєднувати невеликий мозок із високим рівнем мислення.