Жителі Східної Азії успадкували від неандертальців генетичну суперздатність

|
Жителі Східної Азії успадкували від неандертальців генетичну суперздатність

Нові дослідження відкрили захоплюючу сторону в історії людської еволюції, виявивши, що жителі Східної Азії, зокрема Китаю, Північної Кореї, Південної Кореї, Японії, Монголії та Тайваню, успадкували від неандертальців унікальну генетичну «суперздатність» – здатність ефективно перетравлювати лактозу.

Про це розповідає ProIT

Це відкриття, яке було опубліковане в журналі PNAS, ставить під сумнів усталені уявлення про походження толерантності до лактози, пропонуючи новий погляд на міжвидові взаємодії в давнину. Дослідники з’ясували, що приблизно 25% населення Східної Азії має версії гена лактази, які не зустрічаються у європейців чи африканців.

Генетичні відкриття та їх значення

Ці генетичні варіанти, як виявилося, підвищують активність гена лактази, що дозволяє людям перетравлювати лактозу навіть у дорослому віці. Аналіз геномів показує, що ці варіанти, ймовірно, були успадковані від неандертальців, які жили в горах Алтаю приблизно 120 000 років тому. Це свідчить про те, що схрещування між Homo sapiens і неандертальцями не лише залишило генетичний слід у нашому ДНК, але й передало корисні адаптації.

Цікаво, що варіанти непереносимості лактози, успадковані від неандертальців, почали відбиратися ще 25 000–28 000 років тому, задовго до того, як у регіоні з’явилося молочне тваринництво.

Це підкреслює, що селективний тиск на ці варіанти, ймовірно, був пов’язаний не з харчуванням, а з іншими факторами. Дослідники також виявили, що ці варіанти генів лактази впливають на активність генів в імунних клітинах, підвищуючи їхню кількість. Це дозволяє припустити, що вони могли підвищити стійкість давніх мисливців-збирачів до різних інфекцій.

Еволюційні шляхи толерантності до лактози

Це дослідження демонструє, що еволюція толерантності до лактози в різних популяціях могла відбуватися різними шляхами. Можливо, не лише споживання молока стимулювало відбір гена лактази. Результати також підкреслюють важливість вивчення міжвидових взаємодій у давнину для розуміння еволюції людського генома.