Після серії ударів, під час яких загинули високопосадовці Ірану, в країні було майже повністю вимкнено інтернет. В умовах цифрової ізоляції журналісти змушені використовувати супутникові технології, зашифровані месенджери та контрабандні відеоматеріали, аби інформувати світ про події всередині країни.
Про це розповідає ProIT
Відрізані від світу: нові виклики для журналістів
Після скоординованих ізраїльських і американських ударів по військовому комплексу в Тегерані, які призвели до загибелі десятків представників режиму, включаючи верховного лідера Алі аль-Хаменеї, уряд Ірану оперативно заблокував доступ до інтернету. Як зазначає міжнародний журналіст Мостафа Заде, такі заходи — стандартна практика під час криз і масових протестів. Відключення зв’язку обмежує можливості журналістів та громадських активістів передавати правдиву інформацію.
“Це дуже схоже на реакцію держави під час січневого силового придушення, а також на хвилі заворушень, що були ранішею. Головна турбота іранського уряду — запобігти комунікації між ізраїльськими розвідувальними оперативниками та будь-якими контактами всередині країни. Але найважчий тягар цієї політики лягає на журналістів і працівників місцевих медіа, які втрачають доступ до своїх найосновніших інструментів”, — каже Заде.
Журналісти стоять перед вибором: знаходити способи обходити обмеження — під загрозою арешту, чи змовчати про події. Влада раніше вже застосовувала подібні обмеження, зокрема під час протестів 2022 року після смерті Махси Аміні, коли інтернет цілеспрямовано уповільнювали чи відключали.
Технології, ризики та боротьба за інформацію
Мостафа Заде, як і чимало його колег, готувався до блокади: він організував поїздку до Туреччини, де міг продовжити роботу. Проте під час попередніх конфліктів, зокрема 12-денної війни Ірану й Ізраїлю у 2025 році, навіть такі заходи не завжди рятували — зв’язок із редакціями міг зникати повністю. Цього разу Заде свідомо не скористався Starlink, адже існував великий ризик, що іранська розвідка відстежить супутниковий сигнал і виявить джерело передачі даних, що може призвести до звинувачень у шпигунстві або державній зраді.
Багато журналістів ухвалили аналогічне рішення, оскільки в країні посилили покарання за підозру в шпигунстві, аж до смертної кари. Ті ж, хто продовжує працювати, користуються зашифрованими месенджерами (Signal, Threema), міжнародними дзвінками, SMS та відео, які вивозять із країни у зашифрованому вигляді. Ерфан Хоршиді, який керує правозахисною організацією поза межами Ірану, забезпечує свою команду терміналами Starlink, що дозволяє передавати дані в майже реальному часі.
“Це єдиний засіб, який дозволяє правозахисним організаціям передавати точну й достовірну інформацію зовнішньому світу. До Starlink відключення інтернету створювали величезні прогалини в документуванні порушень прав людини”, — каже Хоршиді.
Для заповнення інформаційних прогалин використовують супутникові знімки від Maxar Technologies, Planet Labs та програми Copernicus Європейського космічного агентства. Іранський журналіст Бакір Салехі повідомляє, що супутникові фото дозволяють визначати масштаби руйнувань, але не дають точних даних щодо жертв. Для підвищення точності журналісти комбінують фото з геолокацією, свідченнями очевидців і криптографічними хешами файлів — це доводить автентичність матеріалів.
За словами Салехі, через обмежену пропускну здатність інтернету (менше 4%) його редакція змушена передавати лише найнеобхіднішу інформацію. Обробка та перевірка даних, координація з неформальними кореспондентами й забезпечення точності — це щоденна складна робота.
Команда Хоршиді постійно переміщує термінали Starlink, щоб уникнути виявлення спецслужбами. Їм доводиться пересуватися між містами, уникаючи блокпостів та нагляду, адже затримання може коштувати життя. За останніми даними Amnesty International, у 2025 році в Ірані стратили понад 1 000 людей, зокрема щонайменше 15 осіб, звинувачених у шпигунстві на користь Ізраїлю.
Війська США використали ШІ Claude для атаки на Іран попри заборону Трампа