Дослідники з Оксфордського університету вперше довели, що серія незвичних сейсмічних коливань, які тривали дев’ять днів у вересні 2023 року та повторювалися кожні півтори хвилини, були наслідком потужного мегацунамі заввишки близько 200 метрів. Це явище виникло після обвалу гори висотою понад 1200 метрів у віддаленому фйорді Діксон на сході Гренландії. Приблизно 25 мільйонів кубометрів скель і льоду одночасно впали у воду, спричинивши виникнення гігантської хвилі, яка багаторазово рикошетила між берегами фйорду, формуючи стійкий сейш — стоячу хвилю, яка тривало збурювала води регіону.
Про це розповідає ProIT
Супутникові технології дозволили розкрити природу феномену
Провідний автор дослідження Томас Монаган зазначив, що початкова висота стіни води сягала 7,9 метра, а енергія, з якою вона вдаряла по берегах, дорівнювала одночасному запуску 14 ракет Saturn V, тобто приблизно 500 гіганьютонів. Такої сили було достатньо, щоб викликати тривале сейсмічне тремтіння, яке зафіксували сейсмографи по всьому світу.
“Ця гігантська хвиля виникла внаслідок обвалу гори висотою понад 1200 метрів у віддаленій частині Гренландії — фйорду Діксон. В один момент у воду обрушилось близько 25 мільйонів кубометрів породи та льоду, що спричинило утворення масивної хвилі, яка багаторазово відбивалася всередині фйорду, утворюючи стоячу хвилю — так званий “сейш”.”
Примітно, що жоден зі спостерігачів не зафіксував цунамі безпосередньо. Навіть військовий корабель Данії, який прибув до місця події вже після катастрофи, не виявив явних слідів цунамі. До цього часу стояча хвиля значно втратила висоту, стала майже непомітною, але продовжувала викликати підземні поштовхи.
Глобальне потепління та загрози для Арктики
Вперше науковцям вдалося підтвердити існування цього феномену завдяки даним супутника SWOT, запущеного у 2022 році. Цей апарат використовує два радари, встановлені на 10-метровій балці, що дозволяє отримувати докладні двовимірні зображення поверхні води навіть у найвіддаленіших районах планети. Аналіз супутникових та сейсмічних даних, а також погодних умов, дозволив дослідникам реконструювати розвиток катастрофи — від зсуву льодовикових порід до формування хвилі та її впливу на навколишнє середовище. З’ясувалося, що причиною обвалу став вплив глобального потепління, яке призвело до ослаблення льодовика.
Гігантська хвиля завдала шкоди навіть дослідницькій базі на острові Елла, яка знаходиться за кілька кілометрів від фйорду. Хоча цього разу обійшлося без жертв, дослідники попереджають, що подібні події у майбутньому можуть становити серйозну небезпеку, особливо для туристичних суден, що часто відвідують фйорд Діксон.
Науковці наголошують: кліматичні зміни роблять такі катастрофічні події дедалі частішими. Для запобігання трагедіям необхідно створювати ефективні системи моніторингу та попередження, зокрема у віддалених регіонах Арктики, де звичайні сенсори практично не працюють.
