На дні Північного моря неподалік узбережжя Норвегії вчені виявили гігантські піщані утворення, які змінюють сучасне уявлення про геологічні процеси. Дослідження цих структур дозволило ідентифікувати раніше невідомий механізм формування підводних дюн, що відбувався у масштабах, яких науковці ще не спостерігали.
Про це розповідає ProIT
Геологічна загадка Північного моря
Багато років науковці намагалися зрозуміти природу загадкових піщаних курганів, які сягають кількох кілометрів у ширину. Сейсмічний аналіз та вивчення зразків гірських порід засвідчили: ці дюни утворилися мільйони років тому, коли піски згодом занурилися під стародавній, менш щільний мул, а на поверхню піднялися ще давніші відкладення. Це суперечить традиційному уявленню, за яким молодші породи зазвичай розміщуються ближче до поверхні, а старіші — глибше.
За хімічним складом досліджені кургани подібні до довколишніх пісків, які виникли у пізніші геологічні епохи. В окремих місцях ці пагорби з’єднуються з сусідніми пісками через тріщини у породі, що дозволило науковцям припустити: молодші піски провалилися під давній мул, створивши незвичну для геології картину.
Механізм формування та потенціал для зберігання CO₂
Детальні 3D-сейсмічні дослідження та аналіз зразків показали, що навколо піщаних структур знаходився давній рідкий бруд, насичений залишками мікроорганізмів. Під дією землетрусів або різких змін тиску піски тимчасово переходили у рідкий стан, завдяки чому проникали крізь тріщини та прослизали під легші мулові пласти. Вчені назвали ці піщані пагорби «синкітами», а підняті на поверхню шари мулу — «флоатитами».
«Це відкриття розкриває геологічний процес, який ми раніше не спостерігали у таких масштабах. Ми виявили структури, де щільний пісок поринув у легші відкладення, що спливли на поверхню, фактично перевернувши звичні шари, які ми очікували побачити, і створивши величезні пагорби на дні моря», — зазначає співавтор дослідження, геофізик із Манчестерського університету Мадс Хуус.
Першочергово ці структури розглядалися як потенційні резервуари для зберігання вуглекислого газу. Проте перед початком реальних робіт із захоронення CO₂ науковці мають визначити, наскільки надійно та безпечно цей регіон може утримувати газ у підземних пластах.
Результати дослідження опубліковані у журналі Communications Earth and Environment.
